Курочка Ряба

Жив дід та баба і була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять.

Прилетіла сорока, сіла на ворота й питає:

– А чого ви так скрипите?

– Ой, якби ти знала, сороко, ти б собі хвоста одірвала!

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила.

Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала.

Полетіла сорока в ліс, сіла на дуба, а він і питає:

– Сороко, ну навіщо ти собі хвоста відірвала?

– Ой, якби ти, дубе знав, ти б на собі гілля поламав.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала.

Дуб взяв та й на собі гілля обламав. Приходять пастися овечки та барани. От і питають дуба:

– Дубе, дубе, а навіщо ти собі гілля обламав?

– Ой, якби ви, барани, знали, ви б собі роги порозбивали.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив – не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала, а дуб на собі гілля поламав.

Тут барани собі роги порозбивали. Пішли до води напитися, а вода й питає:

– Барани, а навіщо ви собі роги поламали?

– Ой, якби ти, річко, знала, ти б в собі воду розігнала.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив – не розбив. Баба била, била – не розбила.

Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала, дуб на собі гілля поламав, а барани роги порозбивали.

Тут річка взяла і розлила воду. Приходить матушка по воду, бачить – нема води.

– А що таке? Де вода?

– Якби ти, матушко, знала, ти б на собі спідницю порвала.

– Як да як?

Курочка Ряба - українська народна казка-5

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив – не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала, дуб на собі гілля поламав, барани роги порозбивали, а річка воду розлила.

Тут матушка й порвала на собі спідницю. Приходить додому, а її стрічає батюшка.

– Матушка, а що це ти з порожніми відрами?

– Ой, якби ти, батюшко, знав, ти б собі бороду порвав.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив – не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала, дуб на собі гілля поламав, барани роги порозбивали, річка воду розлила, а матушка спідницю порвала.

Батюшка взяв і порвав собі бороду та й каже:

– Тепер уже й службу правити не буду!