Хитрий мужик

Був собі чоловік, ну, в його хліба не стало, а жнива були, сухо було так, що змолоть ніде було. Ну, і поїхав він до другого млина, до такого, що хоч і сухо буває, то він не стає. Іде дорогою й думає: Як би тут збрехати, щоб перепустили? А там завізно було, повен млин натаскали, черга йому прийшлася б аж через тиждень. Дай, каже, збрешу, що в мене батько на лаві лежить, то перепустять.

Ну, приїхав і сказав, що в його батько на лаві лежить,– його й перепустили. Повиносив він, на віз поскладав, закурив люльку да й сів коло огню, а його й питають:

– Чого ж ти сидиш, ти ж казав – батько на лаві лежить?

– Я,– каже,– покинув батька, батько спав на лаві.

Тії обрадилися:

– Ну, ми ж йому зробимо!

Взяли сховали хомута. Він запрягать, дивиться – хомута нема. Він прив'язав коня до воза да й знов увійшов у млин, сів коло огню да й каже:

– Я нічого не буду робить, тільки так зроблю, як мій батько робив.

Тії знов подумали: Може, він що знає. Взяли та й знов положили хомута на віз. Вийшов він, дивиться, а хомут лежить, да й став запрягати, а його й питаються:

– Що б же ти зробив, якби тобі хомута не оддали?

– А що б,– каже,– я б так зробив, як і мій батько: моєму батькові так було, що вкрали в нього хомута, так він узяв, розпоров сіряка та зробив хомута да й приїхав додому.

– Трясця твоїй матері, який ти хитрий!