Казка "Три сестрички та Дід Мороз"

Жили-були три сестрички,

Три веселі невеличкі.

Коси зранку заплітали,

Одна одній помагали.

Гарні сукні одягали,

Наче квіточки, сіяли.

Всі милувалися дівчатами,

Їхніми усмішками завзятими.

Якось взимку, в лютий мороз,

Хтось постукав у шибку всерйоз.

Глянули сестрички — от дива!

То Дід Мороз стоїть край вікна!

Дівчатка зраділи, не знали, що й казати,

Про таку зустріч не сміли й мріяти.

А гість усміхнувся й промовив до них:

— Підходьте, сестрички, не стійте німі,

Розкажіть про бажання свої чарівні.

Що хочете мати — мені розкажіть,

По одному бажанню собі загадайте умить!

Замислились сестри: бажань ціла гора,

Та вибрати кожній лиш одне пора.

Середня сестричка не стала чекати,

Почала подарунки собі замовляти.

Їй ляльку, і стрічку, і ще щось подавай,

І скільки не дай їй — усе буде замало, знай!

Лічити не вміла, усе вимагала,

Своєю впертістю гостя стомляла.

Дід Мороз зітхнув, потилицю почухав,

Та все ж її прохання вислухав.

І три подарунки дістав із мішка,

Щоб задоволена стала мала вередуха.

Тоді підійшла наймолодша сестричка,

Рум'яна, весела, мов ясна зірничка.

— Я лялечку хочу, — сказала тихенько.

І Дід Мороз усміхнувся любенько.

Найкращу ляльку дівчинці подарував,

І погляд її від щастя засяяв.

Маленька сестричка дарунок узяла

Й усміхнена гратися побігла.

А старша сестра не бажала багато,

Любила книжки й уявляти дива.

Могла цілий день про пригоди читати,

У мріях до зір і до сонця літати.

Вона все гадала, що їй загадати,

Яке найзаповітніше диво обрати.

Аж раптом збагнула й сказала вона:

— Хочу килим-літак, щоб летіти крізь зорі,

Побачити землі далекі й простори,

Де казка живе на кожній галявині,

Де диво чекає за кожною стежиною!

І вмить перед нею з'явився килим,

Чарівний, прекрасний, легкий, наче крила.

Сестричка на нього сміливо ступила —

І в дивну мандрівку у небо злетіла!

Вона милувалась вогнями міст,

Дивилася вниз із небесних висот.

На море безкрає, на гори високі,

Де кізоньки скачуть по схилах широких.

Відтоді щороку, як Новий рік настає,

Кожна сестричка на диво своє

Чекає з надією: може, прийде

Дід Мороз іще раз та казку принесе.

Можливо, знов подарує їм радість і політ,

Відкриє чарівний, незвіданий світ.

Бо казка триває, поки в серці живе,

І віра у диво ніколи не мине.