Казка "Суперсила, щоб творити добро"

— Дідусю, дивись, я супергерой! Тільки ще не вирішив, хто саме — Людина-павук чи Залізна людина! — Микита весело підстрибував поруч із дідусем. — Дідусю, а коли ти був маленьким, супергерої теж існували?

— Звісно, існували! Герої є завжди — і під час війни, і в мирні часи. А знаєш, онучку, герой живе в кожному з нас!

— Як це? — здивувався хлопчик. — Невже всі ми маємо надзвичайні здібності й суперсилу?

— Щоб бути героєм, це зовсім не обов'язково. Найголовніше — мати добре й хоробре серце.

Дідусь усміхнувся й додав:

— Ось візьми хоча б нашу бабусю. Чим вона не супергероїня?

— Дідусю, ти жартуєш? — розсміявся Микита. — Звісно, вона пече найсмачніші у світі млинці, але ж це не суперздібність!

— Згоден, — усміхнувся дідусь. — Зате для нашої Мурки бабуся — справжня супергероїня! Адже саме вона врятувала кицю від собак. Принесла додому хворе кошеня, доглядала його й виходила. А поглянь, яка тепер красуня живе поруч із нами!

Микита замислився, а дідусь продовжив:

— І годівничка, яку ми з бабусею повісили у дворі, — теж неабияка справа! Ти щоранку насипаєш туди корм і навіть не здогадуєшся, що для пташок ти — найкращий герой у світі. Адже щодня рятуєш їх від голоду!

Дідусь лагідно поглянув на онука.

— Тож, Микито, бути супергероєм — це не просто стрибати навколо в спортивних штанях і масці. Це означає залишатися справжньою людиною, творити добро й допомагати тим, хто цього потребує. А для цього, мій любий, жодної суперсили не потрібно!

— Дідусю, то виходить, я теж можу бути справжнісіньким супергероєм? — радісно вигукнув Микита. — Адже я допомагаю бабусі годувати пташок! Правда?

— Авжеж, мій любий! — усміхнувся дідусь.

Дідусь та онук весело засміялися.

Вони навіть не помітили, як за вікном зупинився білокрилий янгол і почав спостерігати за ними.

Він саме пролітав повз їхній будинок, але, почувши розмову дідуся з онуком, вирішив назавжди оселитися в цій родині.

Адже навіть у справжніх супергероїв мають бути свої янголи-охоронці!