Казка про три пироги

У тридев'ятому царстві, у далекій державі жив собі король. Багато років він мудро правив своїм королівством, та час невблаганний, і від старості нікому не втекти.

І ось напередодні свого дня народження вирішив король подбати про майбутнє держави. Покликав він трьох своїх дочок і оголосив їм незвичайне рішення.

— Донечки мої любі, найдорожчі мої скарби! Як ви знаєте, незабаром у мене день народження. І хочу я ось що вам сказати: котра з вас принесе мені найсмачніший і найкращий пиріг, та разом зі своїм чоловіком і успадкує королівський престол.

Почула це старша дочка й одразу кинулася до заморського кондитера.

Віддала йому свою коштовну діадему, мало не впала перед ним навколішки та почала благати:

— Спечи мені найкращий пиріг на світі! Такий, щоб сам король від захвату втратив дар мови! А коли стану королевою, щедро тебе винагороджу!

Друга дочка теж не гаяла часу.

Розіслала вона гінців у всі куточки королівства, наказавши привезти найдивовижніші заморські солодощі та найрідкісніші фрукти.

Звеліла слугам замісити тісто, зібрала всі ягоди, які тільки вдалося знайти, і заходилася роздавати накази.

Усі навколо метушилися, намагаючись догодити принцесі.

А що робила наймолодша дочка — ніхто достеменно не знав.

Тільки помітили, що три дні й три ночі вона не виходила з дому, а вечорами в її вікнах до самого світанку горіли свічки.

І ось настав день народження короля.

Першою до батька з'явилася старша дочка.

Принесла вона пиріг, та не простий, а справжній витвір кондитерського мистецтва!

Тісто для нього готували аж у Франції, а начинку спеціально привезли з далеких заморських країв.

А як же пишно він був прикрашений!

Навіть розкішна ліпнина на стінах королівського палацу не могла зрівнятися з його яскравим оздобленням.

Слідом прийшла середня дочка.

Її пиріг на вигляд був досить скромним, зате всередині приховував справжні ласощі!

І дивовижні тропічні фрукти, і незвичні заморські солодощі, яких у королівстві зроду не куштували.

А згущене молоко й солодка патока так і лилися з начинки — тільки встигай ласувати!

Король уважно роздивився обидва пироги й уже збирався висловити своє захоплення, коли до зали увійшла наймолодша дочка.

Та от дивина!

Прийшла вона з порожніми руками.

І вигляд мала зовсім не королівський: сукня забруднена, а обличчя вкрите кіптявою та сажею.

Побачив це король і страшенно розгнівався.

— Та невже ти зовсім не шануєш свого батька?! — вигукнув він. — Навіть найпростішого пиріжка не спромоглася мені принести!

А наймолодша принцеса спокійно вклонилася й лагідно відповіла:

— Не гнівайся, татусю. Я довго думала над твоїм завданням і зрозуміла одну річ. Хіба мало ми за своє життя куштували смачних пирогів? З'їмо ще один, потішимося його смаком, а завтра вже й забудемо.

Король здивовано поглянув на дочку, а вона продовжила:

— Тому я вирішила вчинити інакше. Усі ці три дні й три ночі я пекла пироги. Спекла їх так багато, що вистачило на всіх бідних мешканців нашого міста. І кожен пиріг я віддала тим, хто давно не мав змоги досхочу поїсти.

Принцеса на мить замовкла, а тоді додала:

— Тепер ці люди ще довго згадуватимуть твоє ім'я з вдячністю, татусю. Адже я розповіла їм, що пригощаю їх на честь дня народження нашого доброго короля.

Замислився король.

Довго сидів мовчки, обмірковуючи слова наймолодшої дочки.

Згадав він розкішний пиріг старшої принцеси, для якого не пошкодували ні коштовностей, ні заморських дивовиж.

Згадав і пиріг середньої дочки, наповнений найдорожчими ласощами.

А потім подумав про сотні простих людей, яких нагодувала його наймолодша донька.

І зрозумів король, що саме вона вчинила наймудріше.

Адже не лише батька вшанувала, а й допомогла тим, хто найбільше потребував турботи.

І тоді оголосив король перед усім двором:

— Наймолодша моя дочка довела, що має не тільки добре серце, а й справжню мудрість. Вона вміє думати не лише про себе, а й про добробут інших. Саме така людина гідна правити королівством!

І проголосив він наймолодшу дочку спадкоємною принцесою.

А коли настав час, вона посіла королівський престол.

І ще багато-багато років процвітало те королівство, бо правила ним мудра володарка, яка понад усе цінувала доброту, щедрість і турботу про свій народ.