Казка про принцесу, вовка та робота

В одному казковому королівстві жив король. Він мав прекрасну доньку, та, на жаль, дівчинка зростала самотньою.

Принцесі ніяк не вдавалося знайти друзів. І причина була в її характері.

Дівчинка постійно заздрила іншим, хоча сама жила значно краще за своїх однолітків. До того ж вона була надзвичайно гордовитою та пихатою. Саме тому ніхто не хотів із нею товаришувати.

Одного разу до короля прибули посли з далеких земель. Вони привезли йому незвичайний подарунок — робота.

Цей дивовижний механізм умів ходити й навіть розмовляти.

Проте королю подарунок не сподобався, і він уже збирався його викинути.

Тоді принцеса попросила батька віддати робота їй.

— Навіщо він тобі? — здивувався король. — Це ж звичайнісінька купа заліза!

— У мене зовсім немає друзів, — відповіла принцеса. — Інші діти не хочуть зі мною спілкуватися, а робот не зможе відмовитися від дружби зі мною.

— Гаразд, забирай його собі, — погодився король.

Відтоді в принцеси з'явився друг.

Вона розповідала роботові про свої образи, скаржилася на однолітків і обговорювала з ним їхню поведінку.

Робот мовчки вислуховував дівчинку й намагався їй не заперечувати.

Одного дня принцеса прогулювалася садом і раптом побачила, як кілька хлопчаків били палицями маленьке вовченя, схоже на звичайне цуценя.

Разом зі своїм роботом вона прогнала кривдників, а беззахисного малюка забрала до палацу.

Принцеса дбайливо доглядала за ним, годувала його та розчісувала шерсть.

Малюк міцнів і підростав.

Минуло кілька місяців, і маленьке вовченя перетворилося на сильного молодого вовка.

Він був безмежно вдячний принцесі за те, що вона врятувала йому життя.

Та жити в неволі вовк більше не міг.

Принцеса дуже прив'язалася до свого вихованця. Проте згодом почала помічати смуток у його очах.

Вовк часто сидів у саду й пильно вдивлявся в густий ліс, що простягався за палацом.

Тоді дівчина зрозуміла, як сильно він сумує за волею.

Хоч їй і було боляче розлучатися з другом, вона вирішила відпустити його туди, де йому належало жити, — до рідного лісу.

Відтоді вовк іноді приходив до палацу, щоб навідати свою рятівницю.

Минали роки.

Маленька принцеса виросла й перетворилася на вродливу дівчину.

З усіх куточків королівства почали з'їжджатися юнаки, які мріяли взяти її за дружину.

Проте принцеса відмовляла кожному.

Жоден із наречених не припав їй до серця.

Одного дня свататися до принцеси приїхав хан із сусідньої держави.

Але йому дівчина також відмовила.

Хан страшенно розлютився. Він вирішив викрасти принцесу й силоміць одружитися з нею.

Уночі він спробував потай пробратися до її покоїв.

Та на його шляху став робот, який відважно захистив свою господиню.

Принцесі вдалося втекти з палацу.

Надворі на неї вже чекав вовк.

Він посадив дівчину собі на спину й помчав із нею до лісу, подалі від небезпеки.

Там принцеса прожила кілька місяців.

Вовк піклувався про неї, як тільки міг, оберігав і допомагав вижити серед лісових хащів.

Проте дівчина дуже сумувала за домівкою.

Одного разу, гуляючи лісом, принцеса необережно ступила на край глибокої ями й провалилася всередину.

Вона довго кликала на допомогу, але ніхто її не чув.

Наступного дня молодий хлопець із сусіднього села вирушив до лісу по дрова.

Він заробляв собі на життя тим, що рубав дерева й продавав дрова.

Саме цей юнак помітив, що на дні глибокої ями хтось є.

Дроворуб поспішив на допомогу, визволив дівчину з пастки й привів до своєї оселі.

Жив він бідно, але чесно й гідно.

Юнак завжди допомагав іншим, тому всі мешканці села любили й поважали його.

Він навіть не здогадувався, що врятував справжню принцесу.

Дроворуб щиро піклувався про дівчину, ставився до неї з добротою та намагався захистити від усіляких негараздів.

Принцеса вперше відчула, що таке справжня турбота, яка не вимагає нічого натомість.

Згодом вона всім серцем покохала доброго юнака.

Невдовзі вони одружилися й почали жити разом щасливо.

Саме тоді принцеса зрозуміла важливу істину: добро завжди повертається до тих, хто його творить.

Адже колись вона врятувала беззахисне вовченя, а згодом вовк урятував її від небезпеки.

Вона подарувала прихисток роботові, якого батько вважав непотрібним, а той віддано захистив її від злого хана.

А коли сама опинилася в біді, незнайомий дроворуб без вагань простягнув їй руку допомоги.

Із часом принцеса дуже змінилася.

Вона більше нікому не заздрила, а колишня пиха поступово зникла з її серця.

Дівчина навчилася поважати інших, помічати їхню доброту й цінувати щиру дружбу.

Люди відчули ці зміни й почали тягнутися до неї.

Невдовзі в принцеси з'явилося багато справжніх друзів.

Проте вона ніколи не забувала своїх перших друзів — робота та вовка.

Вовк часто приходив із лісу, щоб навідати дівчину.

А от робот зламався тієї ночі, коли захищав принцесу від хана.

Король так і не наказав його полагодити, тому робот залишився стояти в кімнаті принцеси.

До королівського палацу дівчина більше не повернулася.

Вона не хотіла, щоб люди впізнали в ній ту пихату й зарозумілу принцесу, якою вона колись була.

Тепер вона добре розуміла, що в її колишній самотності не були винні ані інші діти, ані навколишній світ.

Причина крилася в ній самій.

І лише тоді, коли принцеса навчилася бути доброю, щирою та турботливою, вона знайшла справжнє щастя, кохання й дружбу.