Казка про невиховане мишенятко

Жило в лісі одне невиховане Мишенятко.

Вранці воно ні з ким не віталося, не говорило нікому «доброго ранку». А ввечері нікому не говорило «на добраніч».

Розсердилися на нього всі звірі у лісі. Не хочуть з ним товаришувати. Не хочуть з ним бавитися. Ягодами не пригощають.

Сумно стало Мишенятку.

Рано вранці прибігло Мишенятко до дівчинки Марічки і питається:

– Марічко, Марічко! Як мені помиритися з усіма звірами у лісі?

Марічка відповіла Мишенятку:

– Вранці треба зі всіма вітатися і казати «доброго ранку». А ввечері треба всім говорити «на добраніч». І тоді всі будуть з тобою товаришувати.

Побігло Мишенятко до зайців.

Всім зайцям сказало «доброго ранку». І татові, і мамі, і бабусі, і дідусеві, і маленькому Зайченяткові.

Усміхнулися зайці і дали Мишенятку морквину.

Побігло Мишенятко до білок. Всім білкам сказало «доброго ранку». І татові, і мамі, і бабусі, і дідусеві, і навіть маленькому білченяті.

Засміялися білки, похвалили Мишенятко.

Довго бігало Мишенятко лісом. Всім звірам, великим і маленьким, сказало «доброго ранку».

Побігло Мишенятко до Лісового Птаха. Звив своє гніздо Лісовий Птах на самому вершечку високої сосни.

– Доброго ранку! – крикнуло Мишенятко.

Голосок у Мишенятка тонкий. А сосна висока-висока. Не чує його Лісовий Птах.

– Доброго ранку! – щосили крикнуло Мишеня.

Все одно не чує його Лісовий Птах.

Нема що робити. Полізло Мишенятко на сосну.

Важко лізти Мишенятку. Чіпляється лапками за кору, за гілки. Пропливла повз Біла Хмаринка.

– Доброго ранку! – крикнуло Мишенятко Білій Хмарі.

– Доброго ранку! – тихенько відповіла Біла Хмара.

Ще вище повзе Мишенятко. Пролетів повз Літак.

– Доброго ранку, Літаку! – закричало Мишенятко.

– Доброго ранку! – голосно прогудів Літак.

Нарешті дісталося Мишенятко до вершечка дерева.

– Доброго ранку, Лісова Птахо! – сказало їй Мишенятко. – Ой, як довго я до тебе добирався!

Лісовий Птах засміявся:

– На добраніч, Мишенятко! Подивися, вже темно. Вже ніч настала. Час вже всім говорити «на добраніч».

Подивилося Мишенятко довкола – і справді: небо зовсім темне, а на небі зірки.

– Ну, тоді добраніч, Лісовий Птаху! – сказало Мишенятко.

Лісовий Птах погладив Мишенятко крилом:

– Яке ти стало гарне, Мишенятко, ввічливе! Сідай до мене на спину, я віднесу тебе до твоєї мами.