Казка про мишу

Шепочуть ночі таємниці.

Вслухаюся у чорну тишу –

Почути хочу сіру мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Тим часом місяць срібнолиций

в небесному сувої пише,

як називаються зірки.

І діла їм нема до тиші,

і навіть до малої миші,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Великий всесвіт всіх колише:

мене, і ніч, і чорну тишу,

кругленький місяць і зірки,

і навіть зголоднілу мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.

Все добре, лиш бракує киці,

яка прийде тихіше тиші,

тихіше місяця, що пише,

і Всесвіту, що всіх колише,

яка зуміє з’їсти мишу,

яка гризе мої думки,

мов сир, забутий на полиці.