Казка про дурня Терешка

От був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, а третій дурень. А коло них жив один пан, у нього була дочка, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело. Той пан узяв і збудував скляну гору – таку височенну, що як глянеш на вершечок,– голову так задереш, аж шапка спаде. І посадив там дочку геть на самий верх, і сказав так: – Хто скочить до неї конем, тому вона буде жінкою. Занедужав старий дід і каже: – Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали наді мною книжку,– один одну ніч, другий другу, а третій третю, поки й кінчаться дев’ятини. Сказав і помер. Пішов старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів трос та й пішов у хату. Настала друга ніч, пішов другий, постояв трохи й пішов у ясла, та там і проспав до самого світа. Настає й третя ніч. Береться дурний Терешко за книжку, іде на могилу, став й читає та б'є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятись, ще й півні не співали, виходить старий дідусь із ями і каже: – На тобі три палички: цю дай старшому братові, цю середульшому, а цю собі візьми. Він приходить додому й хвалиться своїм братам, а ті давай сміятись з нього та вигадувать. Кажуть: – Пішов понаходив десь на дворі паличок та й хоче нас одурити. Старший брат Кіндрат узяв – як жбурне об землю свою паличку. Коли де не взявся кінь, такий вороний, як галка; Кіндрат мерщій на того коня та й побіг до гори, де сиділа панночка, спинив коня й каже: – Отепер доскочу, моя буде! Розігнався, скочив, та тільки до половини сягнув; з тим і вернувся додому. Середній брат і питає: – А що, доскочив? – Ні! – Е, це, мабуть, вона мені судилася! – каже. Кинув паличку, коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього, та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до панночки не сягнув... Приїхав додому, а брат питається: – Ну що, доскочив? – Та ні! Мабуть, в усьому світі нема такого коня, щоб до панночки доскочив. Дурний сидить, тільки слухав й сміється з них, а далі устав з печі та як кинув паличку – де не взявся кінь, такий, наче золотий, що й глянути не можна,– аж очі засвічує. Терешко мерщій на того коня та як скочить – враз доскочив. На другий день музика грає у пана, танцюють дівки й парубки, а люди проходять мимо й питають: – Де це музики так грають? – Е, це у пана, мусив дочку оддати за Терешка дурного, це сьогодні весілля!