Казка "Неуважний інженер"

Усю вулицю наповнювали дзвінкі голоси.

Сьогодні на мешканців міста чекало незвичайне видовище — найкрасивіший, найцікавіший і найдивовижніший феєрверк, який створив один талановитий інженер.

— Увага! Увага! Запрошуємо всіх сьогодні о сімнадцятій годині на міську площу!

Цей феєрверк винайшов інженер на ім'я Леонід.

Він був одним із найкращих винахідників міста й часто демонстрував людям свої незвичайні творіння.

— Не пропустіть! Сьогодні ви побачите справжнє диво! У небо злетить феєрверк, якого ще ніхто й ніколи не бачив на Землі!

Цього разу Леонід вирішив потішити містян яскравим, барвистим і напрочуд гарним феєрверком. Адже у місті так рідко влаштовували свята, на яких усі мешканці могли зібратися разом.

І ось настав довгоочікуваний вечір.

Жінки приходили на площу в ошатних сукнях, а деякі чоловіки навіть одягнули розкішні смокінги.

Дітям безплатно роздавали повітряні кульки. Звідусіль лунала весела гучна музика, і всі з нетерпінням чекали на початок видовища.

— Добрий вечір!

Пролунав гучний голос, і музика поступово стихла.

— Радий вітати вас на моєму яскравому, феєричному шоу!

На сцені з мікрофоном у руках стояв інженер-конструктор Леонід.

— Влаштовуйтеся зручніше! Ще кілька хвилин — і наше довгоочікуване свято розпочнеться!

Леонід був надзвичайно талановитим інженером.

Усі його винаходи незмінно мали успіх. Мешканці міста добре знали винахідника й залюбки приходили на покази його нових творінь.

Щоправда, інженер був трохи дивакуватим.

Він майже ні з ким не розмовляв і постійно щось бурмотів собі під ніс.

До того ж Леонід завжди ходив у навушниках, щоб сторонні звуки не відволікали його від роботи над черговим винаходом.

Жив він сам у невеличкій квартирі на околиці міста.

А ще мав одну особливість — був страшенно забудькуватим і неуважним, як це іноді трапляється з талановитими винахідниками.

Одного разу Леонід вийшов із дому в різних черевиках.

А якось навіть забув закрутити кран і затопив сусідів знизу!

І ось нарешті настав довгоочікуваний момент.

Люди нетерпляче чекали на виставу: плескали в долоні, свистіли, вигукували й весело сміялися.

Заграла святкова музика, а площу осяяли яскраві прожектори.

Ще кілька секунд — і в небо мали злетіти мільйони прекрасних різнобарвних вогників.

Інженер сидів за пультом керування.

Здавалося, усе мало пройти якнайкраще.

Обладнання було готове, залишалося тільки натиснути потрібну кнопку.

Для запуску феєрверка гостям необхідно було надягти спеціальні пов'язки, які роздавали біля входу на площу.

І раптом щось яскраво спалахнуло, заіскрилося, пролунав страшенний тріск...

Усе місто поринуло в темряву.

Настав ранок.

Над головами яскраво сяяло сонце.

Піщаним берегом бігали мавпочки, а над деревами літали барвисті папуги.

Посеред усієї цієї краси блукали люди, які нічого не бачили й раз у раз наштовхувалися на каміння.

Виявилося, що це були ті самі містяни, які напередодні прийшли подивитися на феєрверк!

Святкове шоу так і не відбулося.

Натомість через неуважність інженера, який натиснув не ту кнопку, усі гості опинилися на безлюдному острові.

На очах у людей досі залишалися спеціальні пов'язки, які вони отримали перед початком свята.

Саме тому ніхто нічого не бачив навколо.

І лише один хлопчик, знявши пов'язку з очей, голосно вигукнув:

— Де ми?! Люди, зніміть пов'язки з очей!

Усі почали знімати пов'язки й здивовано озиратися.

Як таке могло статися?

Яким чином вони опинилися на острові?

Що тепер робити?

Порадившись, люди вирішили, що мусять за будь-яку ціну повернутися додому.

Але як?

Адже навколо простягалося безкрає море!

— А нумо збудуємо човен і попливемо звідси! — запропонував один чоловік, який працював садівником.

Усі погодилися.

Люди назбирали сухих гілок, зв'язали їх міцними ліанами й спробували відплисти від берега.

Та, на жаль, їх спіткала невдача.

Перша ж велика хвиля перекинула саморобний човен, і всі опинилися у воді.

— А може, нарубаємо колод, збудуємо пліт і попливемо до нашого міста? — запропонував лісоруб.

Цю ідею теж підтримали.

Люди взялися до роботи, спорудили пліт і знову спробували дістатися рідних берегів.

Проте й цього разу нічого не вийшло.

Повернутися до своїх домівок і близьких їм так і не вдалося.

А тим часом узбережжям блукав наш інженер.

Оскільки на вухах у нього були навушники, а на очах — пов'язка, яку він забув зняти, Леонід навіть не здогадувався, що разом з усіма опинився на безлюдному острові.

— Допоможіть! — гукали люди.

Побачивши інженера, вони кинулися до нього по допомогу.

Адже Леонід був таким розумним винахідником! Він неодмінно мав щось придумати!

Коли інженер нарешті зняв пов'язку, то здивовано озирнувся навколо.

І раптом зрозумів, що в усьому винен саме він.

Через власну неуважність Леонід натиснув не ту кнопку й замість святкового феєрверка відправив усіх гостей на далекий острів.

Інженер замислився.

Як допомогти людям?

Як повернути всіх до рідного міста?

І раптом удалині, на самому обрії, він помітив корабель.

Тієї ж миті його осяяла чудова думка!

А що, як запустити в небо феєрверк, який стане сигналом лиха — «SOS»?

У кишені куртки Леоніда лежав пульт керування.

Цього разу інженер уважно подивився на кнопки й натиснув саме ту, яку потрібно.

І вмить у небо злетіли яскраві різнобарвні вогні!

Вони спалахували високо над островом, привертаючи увагу моряків.

Минуло лише п'ять хвилин — і корабель уже наблизився до берега.

Люди радісно вигукували, обіймали одне одного й не могли повірити, що нарешті врятовані.

Незабаром усі щасливо повернулися до своїх домівок і знову зустрілися з рідними.

Читайте казки, будьте уважними — і нехай із вами ніколи не трапляються такі неймовірні пригоди!