Казка "Чому чавунна ванна вважала себе ложем для принцеси?"

У старому сараї зберігалося чимало речей. Деякі з них залишалися майже цілими, а інші служили своїм господарям вірою і правдою багато років, тому час залишив на них помітні сліди.

Але чому стара чавунна ванна раптом уявила, що вона — ложе для сплячої принцеси?

Одні казали, що її колишня господиня мала звичку спати у ванні. Інші пошепки запевняли, що ванна просто полюбляє вигадувати казки.

І кожен із них був по-своєму правий.

— Ось і заснула моя красуня, — розповідала ванна. — А потім я й не помітила, як вона виросла... Навіщо я їй тепер? А згодом вона й зовсім поїхала з палацу...

— То скільки ж вам років, шановна? — підсміювався старий поштовий ящик. — Невже ви така давня?

— А я, відколи моя дівчинка виросла, перестала рахувати роки... Навіщо? Мої роки — моє багатство!

— Атож, і іржа теж! — дзвінко сміялися іржаві цвяхи.

— Ну, не без того, — погоджувалася стара ванна.

Інша на її місці, можливо, образилася б на нескінченні жарти, але чавунна ванна не звикла сумувати.

А вірити її розповідям чи ні — нехай кожен вирішує сам!

Хтозна, можливо, вона так і провела б решту своїх днів у старому сараї, якби не кілька хлопчаків-бешкетників.

Дідусь дозволив їм узяти чавунну ванну, і хлопці, звісно ж, заходилися розважатися досхочу.

Вони приладнали до ванни коліщатка й почали кататися в ній по черзі.

Самій ванні теж було надзвичайно весело!

Та хлопчаки на те й хлопчаки, щоб щохвилини вигадувати нові забави.

Незабаром вони побігли ловити жаб, а ванну залишили саму.

Їй стало нудно.

І тоді вона вирішила покататися самостійно.

Звісно, хлопчаки неабияк здивувалися!

А ще й добряче дісталося їм від дідуся...

Тим часом наша мандрівниця відкотилася далеко-далеко, аж до невеличкого ставка.

Там її й знайшов один чоловік.

Він був одягнений у яскраве вбрання, а коли побачив ванну, широко всміхнувся й радісно вигукнув:

— Ось він, мій новий шедевр!

Чавунна ванна не знала, що означає слово «шедевр», але їй здалося, що це неабиякий комплімент.

Адже хіба може така щаслива людина говорити щось погане?

Напевно, вона навіть не думає про погані речі!

Кімната, до якої принесли ванну, була просторою та світлою.

Її старанно почистили — і як же вона після цього засяяла!

— Принцесо! — покликав чоловік.

Чавунна ванна завмерла в солодкому передчутті.

Невже нарешті здійсниться її давня мрія?

Та яким же було її здивування, коли вона побачила, що Принцеса — це маленька біла болонка!

Виявилося, що чоловік був фотографом.

Він вигадав перетворити стару чавунну ванну на справжнє казкове ліжечко.

І ванна анітрохи не засмутилася, що стане затишною постіллю для маленької собачки.

Адже принцеси теж бувають різними!