Історія встановлення Пасхи

Перш ніж остання кара спіткала єгиптян, Мойсей почав готувати євреїв до виходу з Єгипту. Народ мав запасатися всім необхідним для життя в пустелі.

Проживши в Єгипті чотириста тридцять років, ізраїльтяни опанували різні ремесла цієї розвиненої країни, тому в культурному відношенні стояли значно вище кочових народів і могли одразу створити впорядковане життя в Палестині. Але рабське існування, звичайно, не сприяло їхньому добробуту. Протягом багатьох років вони працювали як раби, не отримуючи винагороди. Тепер, перед відходом, вони мали, як відшкодування, попросити в єгиптян усе, що могло знадобитися в дорозі, — одяг, прикраси, посуд та інші речі.

Минав час. Настав весняний місяць Авів (Нісан), заколосилися ниви. І сказав Господь Мойсеєві та Ааронові: «Цей місяць нехай буде для вас початком місяців, першим серед місяців року». Господь відкрив Мойсеєві, що в ніч на п’ятнадцяте Нісана Він пройде Єгиптом і уразить усіх первістків, і над усіма їхніми богами звершиться суд. У цю ніч Господь виведе нащадків Авраама з країни рабства.

Своє визволення євреї мали відзначити особливим чином. За Божим повелінням кожна родина повинна була вибрати зі свого стада однорічного ягня, самця без вади. Увечері чотирнадцятого Нісана його слід було заколоти, а кров’ю помазати одвірки своїх домів. М’ясо ягняти не варили, а запікали на вогні — цілком, із головою, ногами й нутрощами.

Їсти його потрібно було з прісним хлібом і гіркими травами. Костей ягняти ламати не дозволялося, а все, що залишалося, треба було спалити. Ізраїльтяни мали їсти стоячи, у дорожньому вбранні, готовими будь-якої миті залишити Єгипет.

Цю подію Господь назвав Пасхою, тобто «проходженням повз». «Я цієї ночі пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка… і буде кров для вас знаком на домах, де ви є: побачу кров і мину вас, і не буде серед вас згубної порази… І нехай цей день буде вам пам’ятним, і святкуйте його як свято Господнє в усі роди ваші…»

Разом із Пасхою Господь встановив і свято опрісноків. Упродовж семи днів євреї мали їсти лише прісний хліб, а квасного не повинно було бути в їхніх домах. Це свято мало залишитися вічною постановою на згадку про вихід із Єгипту.

Старозавітна Пасха є прообразом Пасхи Нового Завіту, а старозавітне ягня — прообразом Агнця Божого — Господа нашого Ісуса Христа. Заколоте ягня було жертвою примирення за народ, його м’ясо служило їжею, а кров рятувала первістків від смерті. Подібно до цього Христос у Новому Завіті приносить Себе в жертву на хресті за гріхи всього людства. Його кров визволяє людей від рабства гріха. У Божественній літургії вірним подається Його Тіло і Кров «на відпущення гріхів і життя вічне».

У ніч Пасхи єврейський народ ніби народився до нового, вільного життя, бо саме тоді залишив країну рабства. Так само у день Воскресіння Христового Господь кличе людину вийти з рабства гріха і перейти до справжньої свободи, яка можлива лише з Богом і в Бозі.