Гоша, Кузя і всі-всі-всі: пригоди веселого вантажівчика

Частина 1. Вантажівчик Гоша прокидається рано

Вантажівчик Гоша прокидався дуже рано. Щоранку на нього чекало безліч справ: відвезти солодощі малюкам у сусідній дитячий садок, забрати звідти простирадла, наволочки й рушнички та завезти їх до пральні. Потім треба було встигнути на ферму — привезти свіже молоко й яблука для дитячого садка та лікарні за містом. Бо і здоровим, і хворим дітям корисно пити молоко та ласувати яблуками.

Тому вже о сьомій ранку Гоша був на колесах. Він приймав душ, старанно мив свої віконця до блиску, натирав яскраво-зелений кузов, снідав на заправці й вирушав у дорогу, весело наспівуючи:

Вантажівка поспішає, Важку справу виконує. Даль веде мене в путі, Справ у Гоші — хоч греби! Гей, хутчіш, Гошо, не барись! Не сумуй, В путь рушай!

Ти ж бачив, як швидко їдуть вантажівки, коли поспішають доставити важливий вантаж? Вони сигналять, гуркочуть, долають пагорби й мчать униз.

Можливо, ти й сам помічав Гошу на міських вулицях — невеличкий вантажівчик із зеленим кузовом, синьою кабіною та жовтими фарами.

Вантажівки працюють день і ніч, щоб усе доставити вчасно: на будівництва, ферми, у магазини й лікарні.

А дорогою з Гошею часом трапляються справжні дива...

І знову лунав його веселий спів:

Гей, хутчіш, Гошо, не барись! Не сумуй, В путь рушай!

Частина 2. Вантажівчик Гоша і Світлячок

У великому лісі жив маленький Світлячок. Він був дуже допитливим і трохи неслухняним. Але ж був ще зовсім малий і хотів знати все на світі.

Жив він на товстій гілці старого дуба. Того самого дуба, що поскрипував і бурчав, коли здіймався сильний вітер.

Світлячки — це маленькі жучки з крильцями, які світяться вночі, мов крихітні ліхтарики.

Одного літнього вечора Гоша поспішав у дитячий садок і вирішив скоротити шлях через ліс.

Та раптом побачив, що дорогу перегородило велике сухе дерево.

Гоша зупинився.

— Ой лишенько... Тепер я не встигну! Діти залишаться без молока й яблук!

Раптом перед його дзеркалом засвітився маленький золотавий вогник.

— Хто ти? — здивувався Гоша.

— Я Світлячок. А ти хто?

— Я вантажівчик Гоша. Застряг у лісі.

— Не хвилюйся! Я допоможу!

— Але ти ж такий маленький!

— Маленькі теж можуть робити великі справи!

Світлячок покликав друзів, і вони вишикувалися в довгий сяючий ланцюжок, освітлюючи дорогу бульдозеру Кузі.

Кузя приїхав, відсунув дерево, і шлях знову став вільним.

Гоша щиро подякував друзям і поїхав далі.

І знову заспівав:

Гей, хутчіш, Гошо, не барись! Не сумуй, В путь рушай!

Частина 3. Гоша і Кузя

Бульдозер Кузя жив і працював на будівництві. Це була серйозна машина — сильна, витривала й дуже працьовита.

Спереду в нього був великий відвал, яким він міг рухати землю, каміння та навіть дерева.

Одного разу Гоша приїхав допомогти Кузі вивозити будівельне сміття.

Кузя працював без перепочинку й навіть не встигав пообідати.

Гоша помітив, що друг дуже втомився.

Тоді він швиденько помив свої колеса, заїхав до пекаря Петра Івановича й привіз Кузі теплі булочки та круасани.

— Це тобі! — радісно сказав Гоша.

Кузя аж усміхнувся.

— Дякую, друже! Ти дуже уважний.

Гоша весело заспівав:

Круасани вже в путі, Булки їдуть на обід! Справ багато у дорозі, Та для друга все можливо! Гей, хутчіш, Гошо, не барись! Кузю, не сумуй — Обід уже в путі!

Так Гоша зрозумів: дружба — це не тільки працювати разом, а й допомагати один одному.

Частина 4. Як Гоша і Кузя провчили грабіжників

Колись давно Вовк і Лисиця були друзями. Одного разу вони вирішили пробратися в курник і викрасти курей.

Уночі їм це вдалося.

Та дорогою назад вони випадково впали в глибоку яму.

Разом із ними був і Півник, якого Вовк ніс під лапою.

— Півнику, заспівай нам! — сказала Лисиця.

Півник хитро відповів:

— Я б заспівав, та мій дзьоб затиснутий.

Вовк відпустив його.

І тут Півник голосно закричав:

— Рятуйте! Грабіжники!

Саме поруч їхав Гоша.

Півник розповів йому, що сталося.

Гоша одразу покликав Кузю.

— Поїхали провчимо злодіїв! — сказав він.

Кузя почав засипати яму землею, а Гоша світив фарами й грізно гарчав мотором.

Перелякані Вовк і Лисиця подумали, що на них напали страшні чудовиська.

Вони ледве вибралися й утекли геть.

Відтоді більше не намагалися красти.