Гарна хатка у курчатка

У маленького курчатка

Коло кладки – БІЛА хатка.

А від хатки до дороги

Стежка стелиться під ноги.

Із розчинених воріт

Вируша курчатко в світ.

Йде, а сонечко згори

Заглядає у двори,

Розсипає по лужку

Квіти в ЖОВТОМУ пилку,

– От якби,– зітха курчатко,–

Колір цей мені у хатку.

А стежиночка в’юнка

Далі, далі утіка –

Між травицею-травою,

Між ЗЕЛЕНОЮ, густою.

– От якби,– зітха курчатко,-

Колір цей мені у хатку.

Тут стежиночка мала

До струмочка довела.

А в струмочку небо СИНЄ

В кожній світиться краплині.

– От якби,– зітха курчатко,–

Колір цей мені у хатку.

Далі пагорбок, пеньок,

Під пеньком товстун грибок

У КОРИЧНЕВІЙ шапчині

Став на варті при стежині.

– От якби,– зітха курчатко,–

Колір цей мені у хатку.

Ось, нарешті, і лісок,

І зозулин голосок, –

На галявці, на осонні,

Спілі ягоди ЧЕРВОНІ.

– От якби,– зітха курчатко,

Колір цей мені у хатку.

Так ішло воно, дивилось,

Доки добре натомилось.

Через поле, через сад

Повернулося назад.

А як сонечко зайшло,

Спати в ліжечко лягло.

Люлі-люлі… спить курчатко…

Сонце встало. Йде на кладку.

Ближче-ближче підійшло,

Чудо-пензлика взяло,

В чисті фарби умочало,

Хатку всю розмалювало.

Тук! – прокинулось курчатко.

Вийшло. Глядь – оце так хатка!

Засміялося: – Чудова!

Вже не біла – кольорова!

Як же звуться кольори?

Запитаю в дітвори.

Хто зуміє їх назвати,

Буде в хатці гостювати.