Дві хлібини та три поради

В одному селі покохав бідний парубок панську доньку. Не знав хлопець, що також сподобався дівчині, тому й боявся пропонувати руку й серце.

Аж якось закоханим довелося розмовляти по щирості.

– Ти – багата, а я – бідний! Колись докорятимеш, що живу у приймах, – засмучено зізнався юнак коханій.

– Повір, любий, що такого ніколи не станеться, адже ціную тебе за скарб у душі! – запевняла дівчина.

Невдовзі пара одружилася, й подарував заможний батько дочці ділянку землі та чимало грошей. Звели молодята світлу хатину й почали господарювати. Рівно за рік народився синочок. Щастю подружжя не було меж!

Аж одного разу чоловік прийшов додому стомлений і попросив дружину насипати вечерю.

– Хіба я служниця? – обурилася жінка. – Повинен бути вдячний, що взяла тебе, бідняка, у прийми!

Чоловік аж зблід:

– Чи не попереджав, що колись згадаєш мої злидні?..

Зібрав речі й подався у світи. Найнявся в чужому краю на службу до старенького подружжя.

Працював чесно. Полюбили його дідусь і бабуся, як рідного сина, та сумував наймит, бо дружина й синочок не забувалися. Минули роки, й настав день, коли чоловік подякував господарям за добро й зібрався в дорогу.

Старенький попросив дружину, щоб спекла дві хлібини. А потім узяв одну паляницю, надрізав, вибрав м’якушку, непомітно насипав у порожнину золотих монет і поклав на дно торби зі словами:

– Цю паляницю дістанеш уже вдома! А верхню можеш їсти дорогою. Ти чесно служив, тому даю тобі дві хлібини і три поради: коли побачиш, як хтось сперечається – не втручайся; якщо хтось опиниться в біді – допоможи; а коли розгніваєшся й захочеш вчинити щось погане – не поспішай!

Чоловік подякував і пішов. Минав одне село, а там жінки сваряться. Згадав мандрівник дідову пораду й пішов далі. Біля лісу побачив хлопця, який ніяк не міг витягти воза з канави. Допоміг парубкові, й той пригостив смачними яблучками, ще й підвіз трохи. Знову чоловікові дідова порада в нагоді стала.

Повернувся до рідного села. Підійшов до хати, зазирнув у вікно: дружина обід на стіл подає, якогось парубка пригощає й так ніжно всміхається, що чоловік ледве втримався, щоб не загрюкати в шибку. Згадавши третю пораду діда, подумав: Виконав дві, треба дотриматися й останньої. Тому спокійно постукав у двері й увійшов до оселі.

Щойно переступив поріг, як дружина підбігла й ухопила в обійми.

– Синку, батько повернувся! – вигукнула радісно.

Парубок теж пригорнувся. Ото було щастя!

– Чому ти нас залишив? – за обідом запитала дружина в коханого.

– Хотів заробити грошей, а приніс мудрість і паляницю. Скуштуйте ж мого хліба!

Дістав із торби гостинець, ледве надрізав – як із нього посипалося золото!

Зрозумів чоловік, як добрий дідусь віддячив за чесну працю.