Друзі в поході

Умовилися Лисиця, Бобер і Кабан піти разом у дальній похід: по лісах, по горах побродити, на нові місця подивитися.

Зібралися вони й пішли. Йшли, йшли, дійшли до річки. Через річку місток перекинутий. Втрьох не пройдеш, треба по одному перебиратися.

– Іди ти перший! – сказав Бобру Кабан – ти старший, тобі й шана!

– Правильно. Нехай Бобер перший іде! – погодилася Лисиця.

Бобер пішов. Раптом місток під ним провалився, Бобер полетів у воду.

– Ах, біда! Біда! – заволала Лисиця. – Кабан, стрибай у воду, рятуй Бобра. Пропаде наш Бобер! Швидше! Швидше!

– Сама за ним стрибай! – зарохкав Кабан. – Я б і радий, та боюся в холодній воді застудитися.

– Дякую вам, я вже якось сам. Адже я плаваю, – почувся з-під містка голос Бобра.

Виліз Бобер на берег, відкашлявся, обтрусився.

– От і добре! – зраділи Лисиця і Кабан. – Пішли далі.

– Е, ні! – твердо сказав Бобер, – з вами пропадеш!