Дощ

По небу пливли дві хмаринки. Одну звали Хмарка-невеличка, а іншу Лий-веселіше. Вони пливли високо і не заважали сонцю світити, птахам співати і дітям бавитись на вулиці. Всі раділи гарній погоді.

– Хмарка-невеличка, – сказала Лий-веселіше, – а не спуститися нам і не полити всіх хорошим дощиком?

– Давай! А то нудно літати так, без діла.

Вони спустилися і полили землю дощем.

Але люди були незадоволені.

– Яка противна погода! – говорили вони.

– Ллє як з відра. Який невдалий день!

– Ох і набрид цей дощ!

– Ну, якщо ми їм так не подобаємося, полетимо звідси, – сказала Лий-веселіше.

– Полетимо! – погодилася Хмарка-невеличка, і вони полетіли. Дощ закінчився. Засяяло сонце. І всі були дуже задоволені.

– Чудова погода! – раділи всі.

Кожен день тепер світило сонце, ставало все гарячіше і гарячіше.

Довгі дні і тижні не випадало ні краплі дощу. Трава пожовкла і зморщилася. Квіти зів’яли. Висохли ставки і струмки. Корови залишилися без трави і перестали давати молоко.

Виробникам морозива ніде було взяти молока, і вони не могли зробити морозиво. Діти залишилися без морозива і заплакали. І корова заплакала, і качки, і коні, і собаки, і кішки, і мами, і тати …

– А я знаю, що треба зробити, – сказав Рррр.– Всі повинні надіти дощовики і плащі, взяти парасольки і піти гуляти.

– Ти вгадав! – похвалив тигра Дональд Біссет.– Так всі і зробили.

Люди одягли непромокаючі плащі і з розкритими парасольками вийшли на вулицю.

Побачивши це, Хмарка-невеличка і Лий-веселіше дуже здивувалися.

– Навіщо вони наділи плащі?

– І розкрили парасольки?

– Полетимо, подивимося, що сталося?

І хмари спустилися нижче до землі. З хмар знову полив дощ. Справжня злива.

– Який приємний дощ! – зраділи всі.

– Нарешті! Який вдалий день.

– Нехай ллє як з відра.

Всі були дуже задоволені. І Лий-веселіше, і Хмарка-невеличка, і особливо качки.