Допитлива дівчинка Валя

В одній хатинці на краю села жила маленька весела дівчинка на ім’я Валентина зі своєю родиною. Її ім’я було чарівним і красивим – мабуть, як і вона сама. Маленькій шатенці було лише три роки, але вона була дуже талановитою та допитливою. Вона обожнювала гратися з іграшками, відкривати для себе природу (наприклад, різноманітні красиві квіти), а також із задоволенням проводила час зі своїми старшими братами та сестрами. Проте була одна річ, яку дівчинка любила найбільше – це малювати. Тому мама завжди купувала їй різні розмальовки, кольоровий папір, олівці та фломастери.

Валя сподівалася, що одного разу вона зможе намалювати свою улюблену ляльку. Одного сонячного ранку дівчинка гралася зі своєю улюбленою лялькою Тетянкою у своїй кімнатці, рожевій, як цукерка. Маленька Валя переодягала ляльку , наспівуючи собі під ніс, і вдавала, що вони разом п’ють чай. «Ну, а тепер я спробую тебе ще раз намалювати!» — сказала маленька шатенка. Валя очистила столик у своїй кімнаті, притулила ляльку до пенала, а мама принесла їй папір і кольорові олівці. Валя дуже старалася, але в неї все одно нічого не виходило. «А якщо я ляжу на цей папір? Ти обведеш мене олівцем, а потім разом закінчимо малюнок!» — хтось закликав її. Валя оглянула свою кімнату, не розуміючи, звідки лунає голос, але побачила лише свої іграшки, шафу і ліжко.

«Привіт, хто тут?» – тихо спитала дівчинка. Раптом її лялька Тетянка ворухнулася й помахала їй. Вона жива! Валя не повірила своїм очам, але зраділа, що її улюблена лялька Тетянка жива. Тож дівчинка послухала ляльку, поклала її на папір, обвела олівцем, і дійсно, вийшло гарно! Дівчинка виявила, що завдяки цьому їй легше малювати. Потім вона поклала ляльку на бік і спробувала намалювати її волосся, обличчя та сукню, а Тетянка радісно підтримувала її.

«Дякую за ідею! Ти чудова  подруга!» – сказала їй Валя. Дівчинка домалювала ляльку і побігла на кухню, щоб показати свій витвір мамі. «Дивись! Я намалювала Тетянку!» — похвалилася вона. Мама дуже зраділа і водночас здивувалася, як красиво дівчинка намалювала свою ляльку. «Чудово, Валю! Продовжуй!» — сказала вона доньці, цілуючи її в чоло. Коли Валя повернулася до своєї кімнатки, щоб продовжити малювати, її лялька Тетянка все ще лежала на столику. Дівчинка заговорила з нею, але лялька не відповіла. Валя не розуміла, що відбувається, але продовжувала малювати.

Дитячий розум сповнений різноманітних грандіозних ідей, і Валя все одно вірить, що її улюблена лялька колись оживе. Можливо, це станеться саме тоді, коли це знову знадобиться маленькій розумниці.  Дівчинка не тільки почала краще малювати, а й брала участь зі своїми витворами у виставках в дитячому садку – тільки тому, що одного ранку добра лялька дала їй маленьку, але дуже цінну пораду.