Десять чи один

Якось прокинувся юнак від дивного сну, та й до ранку не зміг потім заснути. Все ніяк той сон не полишав його думок. Настав ранок, а думки так і не знайшли собі місця. От і вирішив він людей попитати. Можливо, хоча б хтось та й допоможе звільнить голову від зайвих речей.

Йде він собі, йде, коли бачить пастух отару жене. От він й запитує у нього:

– Мені от сон дивний наснився,

не спав я декілька годин.

Ніяк не можу я збагнути,

Ніяк не можу я збагнути,

що краще, десять чи один?

Пастух подумав, та й відповів йому:

– Як маєш десять баранів,

то, звісно ж, краще, ніж один.

Та коли йде десять вовків,

Та коли йде десять вовків,

навряд чи я б цьому зрадів!

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Йде собі він, йде, а на зустріч йому рибак. От і питає він у нього:

– Мені от сон дивний наснився,

не спав я декілька годин.

Ніяк не можу я збагнути,

Ніяк не можу я збагнути,

що краще, десять чи один?

Рибалка подумав, та й відповів йому:

– Чи десять зовсім невеличких риб,

чи то одна, як десять тих,

все ж краще, ніж коли нічого,

все ж краще, ніж коли нічого,

коли навіть не бачив кльову!

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Йде собі він, йде, а на зустріч йому купець. От і питає в нього:

– Мені от сон дивний наснився,

не спав я декілька годин.

Ніяк не можу я збагнути,

Ніяк не можу я збагнути,

що краще, десять чи один?

Купець подумав, а потім ще, а потім відповів:

– Як десять гаманців ти маєш,

а кожен з них, на жаль, пустує,

то, що хвилини пам'ятаєш, родину цим не нагодуєш! Та коли десять золотих, лежать в одному гаманці, то ти відразу серед тих,

то, що хвилини пам'ятаєш,

родину цим не нагодуєш!

Та коли десять золотих,

лежать в одному гаманці,

то ти відразу серед тих,

хто йде за чимось до купців.

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Пів дня він вештався, людям надокучав. Сам нічого не зробив та й інших від роботи відволікав. А вдома старенькі батьки то біля худоби управляють, то на городі картоплю копають.

Повернувся засмучений юнак додому, та й запитує у батька:

– Мені от сон дивний наснився,

не спав я декілька годин.

Ніяк не можу я збагнути,

Ніяк не можу я збагнути,

що краще, десять чи один?

А той йому у відповідь:

– Як десять днів ти працював,

і лиш один відпочивав.

То взимку будеш ситий, синку, і тепло буде у будинку! Але як день ти працював, а десять лиш байдикував. То взимку буде не до сну,

То взимку будеш ситий, синку,

і тепло буде у будинку!

Але як день ти працював,

а десять лиш байдикував.

То взимку буде не до сну,

бо ж час безцінний не цінував!

Взяв старий до рук сокиру та й почав колоти дрова на зиму. А юнак, так і не зрозумівши, що насправді краще, почав ті дрова носити.