Давид і Голіаф

Филистимляни нападали на ізраїльтян. Щоранку велетень із їхнього війська на ім’я Голіаф викликав ізраїльтян на поєдинок. Він був вищий і дужчий за всіх, лютий і непереможний на вигляд. На ньому була важка броня, а озброєний він був мечем, списом і великим щитом. Ніхто не наважувався вийти проти нього.

Давид був юним пастухом, який мав глибоку віру в Господа. Його старші брати служили в ізраїльському війську. Одного разу Давид приніс їм їжу і, прийшовши до табору, почув, як Голіаф знову кидає свій виклик.

Давид здивувався, чому ніхто не виходить боронити Ізраїль. Брати розгнівалися на нього і сказали, щоб він повертався до своїх овець. Але Давид був певен, що Господь захистить Свій народ.

Цар Саул почув про Давида і захотів зустрітися з ним. Давид сказав Саулу, що не боїться битися з Голіафом. Він пояснив, що, пасучи овець, йому доводилося вбивати лева і ведмедя, і тоді Господь допоміг йому. Так само Господь допоможе йому й тепер.

Саул дав Давидові свою броню, але вона була йому завелика і незручна, тому Давид зняв її. Він вирішив битися без захисту.

Давид узяв п’ять гладеньких каменів, поклав їх у торбу, взяв пращу і пастуший посох та пішов назустріч Голіафу.

Коли Голіаф побачив Давида, він почав глузувати з нього і кричати, що пастух не зможе його перемогти. Але Давид відповів, що покладається на Господа і знає: Господь захистить його. Він сказав, що здолає Голіафа, щоб показати велич Господа.

Давид побіг назустріч ворогові й швидко метнув камінь із пращі. Камінь влучив Голіафу в чоло, і велетень упав на землю. Господь допоміг Давидові перемогти без меча і без броні.

Коли филистимляни побачили, що Голіаф загинув, вони злякалися і втекли. Ізраїльтяни здобули перемогу. Давид довірився Господу, і Господь захистив Ізраїль.