Циган на заробітках

Одного разу газда покликав свого кума-цигана косити. Сіножать була далеко в полі, тому всі косарі взяли з собою їжу. Стали до роботи. Трохи покосили, вже й сонце піднялося. Настав час снідати. Куми сіли під грушею, снідають. Коли з‘їди сніданок, циган каже:

⁃ Куме, а чом би нам і обід не з‘їсти, щоб на нього не марнувати потім часу?

⁃ Добре! - каже газда, і виймає обід. Циган їсть так, що аж за вухами тріщить.

⁃ З‘їжмо, дорогий газдо, і вечерю, щоб потім на неї марно часу не тратити.

⁃ Добре! - каже газда, бо ж сподівається що косар тепер до самого вечора буде травицю косити. З‘їли вечерю.

⁃ У нас, куме, - тоді каже циган - косар, - такий звичай, що після вечері вже не до роботи. І пішов спати.

Газда косив цілий день сам.

На другий день знову в поле вийшли косити газда та його циган-кум. Газда домовився зі своєю жінкою, щоб вона принесла пізно якої - небудь сьорбанки, він на неї ніби розсердиться, поженеться за нею полем, щоб набити, а вона впаде і вся та сьорбанка розіллється.

Косять та й косять газда і циган. А кума все їсти не несе. Дивиться циган на небо, сонце вже високо, скоро й обід. А їсти все ще нема що. Вже сонце перекотилось по небу, вже скоро вечорітиме, а куми немає. Газда ніби гнівається. І ось циган помітив жінку газди, зрадів. А чоловік до неї побіг вовком, та й косою махає.

⁃ Куме, дайте кумі спокій, а то ще розіллє страву!

Та газда все біжить. Раптом жінка впала, аж горщики покотились. Газда тільки й подивився як його жінка з порожнім посудом пішла додому.

Циган шкодує, що обід розіллявся, та мусить косити далі голодний. Косять, косять, вже місяць зійшов, а вони далі косять. Циган показує місяць на небі, і каже, що день вже закінчився.

⁃ То брат сонця! - каже газда. І додає: - треба далі косити.

Косили поки місяць не зайшов, і лиш тоді пішли додому.

Вдома жінка поставила на стіл вечерю. Спершу ставила юшку, а під кінець пироги та голубці. Циган наївся першою стравою, а другі крадькома за пазуху кидає. Помітила газдиня як циган хитрить, та й каже:

⁃ У нас, куме, такий звичай: поїли, повечеряли, ставайте до танцю.

І зразу вхопила кума та й закрутила танцювати. Все, що циган за вечерею кинув за пазуху, повипадало.

Прийшов циган за платнею. А договір у них був такий: торба борошна за кісьбу. Циган прорізав торбу і поставив її на мішок. Насипає газда борошна, насипає. Торба вже давно має бути повна, а борошна й на дні не видно. Аж бачить газда, що під торбою повнісінький мішок.

⁃ А шо ж це, куме?

⁃ Та то, куме, такий самий у торби брат, як у сонця - місяць!