Чотири пори року

Весела, гарна й кучерява

Маленька дівчинка Весна

Біжить, сміється, сіє трави,

І пісня ллється голосна.

По всіх усюдах пісня лине,

Усе пробуджує від сну,

І всі комашки, всі рослини

Вітають дівчинку Весну.

Дерева просять:

– Весно красна,

Розкрий на гілочках бруньки!–

А луки кажуть:

– Кинь-но рясно

По нашій зелені квітки!

І луки буйно зацвітають,

І свіжим листям гай шумить,

А дівчинка росте, зростає

Не щогодини, а щомить.

Це не дитя вже – подивіться

На гарну дівчину струнку!

Вона збирає полуниці

І стиглі вишні у садку.

І, світлом сонячним залита,

Слідкує, щоб усе росло...

Її тепер вже кличуть – Літо,

Хороше Літечко прийшло!

І сонце тепле, й небо синє,

І всюди праця йде на лад.

Вже запашні копиці сіна

На луках вистроїлись в ряд.

А ось веселі, загорілі

Вітають Літо малюки,

І плещуться, й здіймають хвилі

Під тихим берегом ріки.

Дні йдуть – і золота пшениця

Додолу хилить колоски.

Не дівчина вже – молодиця

Виходить в поле залюбки.

Турбот і справ у неї досить,

В роботі їй не заважай:

Це працьовита й щедра Осінь

Збирає добрий урожай.

І яблука зриває гарні.

І груші, й сливи запашні.

І буряки до цукроварні

Везуть з плантацій день при дні.

Вже над землею ходить холод,

І путь відкрито всім вітрам.

– Беріть книжки, ідіть до школи!

Говорить Осінь школярам.

Ще й помахне пташкам привітно:

– До вирію летіти час! –

І жовте листя непомітно

З дерев зриває раз у раз.

Злітає листя. Жовтий килим

Лягає з шурхотом до ніг.

А вже на нього пухом білим

Сідає перший чистий сніг.

Вже зникла дівчина колишня,

І молодиці вже нема...

І тільки бродить в білій тиші

Бабуся лагідна – Зима.

– Ану, – бабуся дітям каже, –

Беріть санчата й ковзанці!–

Сама ж не сяде, не приляже,

Бо стільки справ в її руці:

Вона вкриває льодом води

Усіх ставків, озер та рік,

Під сніг ховає в полі сходи,

Щоб лютий холод їх не пік;

Велить, щоб віхоли гуділи,

Хилили все живе до сну...

І все спочине... І зраділо

Зустріне дівчинку – Весну!