Чарівниця Ольга і зачарована пташка

Любі діти, ви, напевно, пам’ятаєте прекрасну чарівницю Ольгу , яка жила в лісі сама зі своєю чорною кішкою Веронікою. Вона втекла з села, де всі її звинувачували, що саме вона зачарувала свого коханого хлопця Бориса, який зник однієї ночі.. Селяни вважали, що ніхто не може бути такою красивою, як Ольга, і бачили за цим якісь злі чари.

Ольга втекла до дрімучого лісу поблизу села, де в своїй хатинці готувала зілля з різноманітних трав, намагаючись лікувати поранених лісових тварин. Вона була не тільки красивою, а й доброю. Одного дня вона знайшла поранену пташку, якій вилікувала крило. Тоді пташка розповіла їй свою історію, з якої Ольга дізналася, що пташка була зачарованою.

Коли пташка  розповідала про себе молодій дівчині, синьоока Ольга думала, як їй допомогти. Вона скочила на ноги і почала бігати своєю маленькою хатинкою, доки її кішка Вероніка не сіла на чарівницьку книгу, що лежала на столі.

«Правильно! Дякую за допомогу, Вероніко», — сказала Ольга і почала гортати свою книгу, розмірковуючи, чим би вона могла допомогти маленькій пташці. Однак вона не знайшла в книзі способу допомогти пташці, жодні трави не могли зняти прокляття. Засмучена Ольга сіла в крісло, дивлячись на маленьку пташку. «Якби я тільки знала, як тобі допомогти», — сумно сказала вона, і в цю мить одна маленька сльозинка скотилася по її щоці і впала на пташку, що лежала в Ольги на колінах.

Раптом сталося щось несподіване. Ольга побачила димову завісу, і раптом біля неї опинилася не маленька пташка, а молодий хлопець – її Борис. «Борисе, це ти?» – тихо промовила красуня Ольга, кидаючись в обійми Бориса. «Твоя сльоза врятувала мене, тільки тепер я бачу, що це ти. Моя мила, прекрасна Ольга, ти знову врятувала мене!» — сказав Борис. Саме для Ольги хлопець хотів отримати блискучий діамант, але не зміг через злу відьму. Щасливі Ольга та Борис, нарешті, були разом, і, взявшись під руки, пішли до села, а Вероніка радісно стрибала попереду них. Ніхто в селі не повірив своїм очам! Молодий і сильний Борис повернувся до них!

І було в селі грандіозне весілля. Тільки справжнє кохання Ольги і Бориса відкрило очі селянам, які зрозуміли, як образили молоду дівчину. Селяни принесли свої вибачення чарівній Ользі, і вона їх прийняла. Всі раділи і веселилися, разом святкуючи, що справжнє кохання не лише зняло прокляття, а й відкрило серця тим, хто дуже цього потребував.