Братчик Лис і жаби

Коли наступного дня Джоель прибіг до старої хижі і гукнув здалеку: Доброго вечора, дядечку Римусе!, старий відповів йому:

– Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!

Хлопчик дуже здивувався:

– Що ти сказав, дядечку Римусе?

– Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер! Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!

– Що це означає?

– Це черепашача мова, друже… Пожив би ти з моє, хлопчику, та побачив стільки, скільки я побачив у своєму житті, ти усіх тварин розумів би. Ось тут один старий пацюк мешкає; коли всі ляжуть спати, він, буває, приходить, сидить там у куточку, і ми з ним базікаємо. Вже ж, звісно, те, що він каже, в букварі не знайдеш. Я зараз саме згадав, що сказав Братчик Черепаха Старому Лису, коли Лис відпустив його хвіст.

– А що він сказав, дядечку Римусе?

– Ось це він і сказав: ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер! Пірнув на дно озера і звідти – бульбашками: ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!

Братчик Лис – той нічого не сказав, а Сестричка Жаба, що на березі сиділа, почула Братчика Черепаху і гукає у відповідь:

– Джаг-ер-ром-ком-дом! Джаг-ер-ром-ком-дом!

Тут усі жаби, скільки їх було на березі, здійняли лемент:

– Тут не гри-бо-ко! Тут не гри-бо-ко!

А Сестричка Жаба дужче від усіх:

– Брех-ня-це-брех-ня! Бре-ке-ке!

Знову бульбашки пішли від Братчика Черепахи:

– Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!

Жаби галасують:

– Стри-бай, стри-бай в о-зе-ро! Стри-бай в о-зе-ро!

А Сестричка Жаба голосніше від усіх:

– Там-ін-ший-рис! Там-ін-ший-рис!

Зиркнув Братчик Лис у воду – і справді, там, у воді, інший Лис.

Потягнувся Лис, щоб потиснути йому руку, і беркиць у воду. Усі жаби галасують:

– Бер-киць! Бер-киць! Бре-ке-ке!

А Братчик Черепаха – бульбашками:

– Ай-дум-ер-кер-ком-мер-кер!

– Що ж, Лис потонув, так, дядечку Римусе?

– Та ні, не потонув, мій хлопчику, – відповів старий, – якось вже вибрався з озера. А ще б хвилька – затягнув би його на дно Братчик Черепаха, і був би Старому Лису кінець.