Білі ведмеді Міша та Ріша

Міша і Ріша були два білі ведмеді. Вони жили за Полярним колом. Це місце, де дуже холодно і сніжно цілий рік. Їм дуже подобалося там жити, тому що вони любили холод і мороз. Але оскільки вони були непосидючими і розумними ведмедями, вони завжди про щось думали. Одного разу вони бігли на гору і скочувалися вниз на животі, іншого разу намагалися з’ясувати, хто зловить більше риби або хто краще сховається в снігу. Вони завжди щось вигадували, їхня уява не мала меж. Коротше кажучи, їм ніколи не було нудно.

Одного разу після обіду вони лежали на крижині, повільно погойдуючись на холодній воді, і думали, що ж їм робити далі. “Я хочу побачити світ. Побачити далекі місця. Дізнатися, як воно там, де ще тепло, – мріяв Міша. “Це було б чудово! Але як це зробити? Як перебратися через велику холодну воду тут, повз великі айсберги навколо нас?” замислилася Ріша.

Коли вони обидва лежали на ящику і думали про подорож, Міші раптом спала на думку ідея: “Давай побудуємо повітряну кулю! На ній ми полетимо туди, куди захочемо”. Ріша був повністю захоплений цією ідеєю. Він одразу ж вискочив на берег і почав збирати речі, необхідні для побудови повітряної кулі. У них з Мішею був свій склад, куди вони складали все, що знаходили і що їм подобалося. І ось знахідки нарешті стали в нагоді!

За кілька годин все було готово. На снігу стояла повітряна куля. Не поспішаючи, двоє ведмедів залізли в неї, розпалили багаття і почали випускати повітря, щоб злетіти. Перші спроби були трохи невдалими, але врешті-решт вони полетіли. Вони взяли з собою карту, щоб потрапити саме туди, куди хотіли.

Вони відвідали кілька красивих місць, зустріли незнайомих тварин і познайомилися з новими ведмедями. Одного разу вони також знайшли місце, де було неймовірно тепло. Вони приземлили свою кульку на пісок. Це був самотній пляж. Сонце пекло так сильно, що ведмеді ледве могли дихати. Вони спробували стати на пісок, але він так обпік їм лапи, що вони не витримали. Вони швидко стрибнули назад у кошик, підняли кульку високо вгору і повільно попрямували додому.

За кілька миль до дому вони потрапили в грозу. Хмари збиралися навколо них так швидко, що блискавки і грім падали одна за одною. Вони навіть не встигли підготуватися. Вітер дув, куля тріпотіла, а дощ намочив їхнє вітрило. Міша і Ріша намагалися перечекати шторм, але він ставав дедалі сильнішим. На щастя, вони були якраз над водою, коли в їхню кулю вдарила блискавка, і вони впали в крижану воду. Холодна вода їх зовсім не бентежила, адже вони були з-за Полярного кола. Міша не розгубився і швидко знайшов велику крижину. Він виліз на неї і допоміг своєму другові Ріші. Вони доїхали на крижині до самого дому, поки шторм не припинився.

Увечері вони обидва лежали в своїх ліжках, втомлено згадуючи свої пригоди. Вони були щасливі, що так багато побачили і знову повернулися додому. Під час подорожі вони зрозуміли, що найкраще в усьому цьому було те, що вони пережили це разом.