Бідний і багатий

Багач і бідняк були собі сусідами. Багацький пес часто збиткував бідного чоловіка – забігав до курника і їв яйця, що несли три курки. Бідняк розізлився. Одного разу він підсів із ломакою в руках і вбив того псиська.

Багач аж трусився від люті. Прибіг до бідного й кричить:

– Ти вбив мого пса?

– Убив, аби не крав.

– Тепер сам будеш гавкати на моїм обійсті! А ні – подам тебе до суду!

Бідняк подумав і сказав:

– Не подавай до суду, буду гавкати.

Пішов до корчми і розповів людям про ситуацію. Сільські злодії втішилися, що так сталося. Про щось пошепталися і добре пригостили бідного чоловіка.

Як стемніло, бідний, що був напідпитку, сів собі на порозі багачевої хати і – гав-гав! гав-гав! А тим часом злодії розбили двері у коморі й винесли все добро. Багач, задоволений, що бідний вартує його господарство, заспав міцним сном. А вранці глянув до комори й за голову схопився.

– Чому ти мені не сказав, що злодії залізли в комору? – накинувся на бідного.

– А твій пес хіба вмів говорити? – спитав його бідний.

Багач вигнав сусіда й більше не чіпав.