Біблійна історія Йосифа

Земля, у якій жив Яків, називалася Ханаан. Його батько Ісак і мати Ревека вже померли. Померла також і його улюблена Рахіль. У Якова було дванадцять синів, і двоє з них були для нього особливо дорогими. Вони завжди були поруч із ним. Ви вже знаєте їхні імена. Залишається лише сказати, що це були сини Рахілі.

Цих улюблених синів звали Йосип і Веніямин.

Йосип був скромним і щирим хлопцем. Він ніколи нікого не обманював, завжди говорив правду; що думав, те й казав. Він не чинив так, як чинять хитрі люди: думають одне, а говорять інше, щось приховують або додають від себе. Обманути когось, а особливо батька, приховати від нього витівки братів чи власні — Йосип вважав великим гріхом.

Коли сини Якова були в полі та пасли отари, Йосип іноді перебував разом із ними; іноді ж батько посилав його до братів у поле, щоб дізнатися, чи живі вони, чи здорові та чим займаються; часом Йосип приносив їм їжу.

Звісно, батько запитував Йосипа, що роблять брати. І щирий, відвертий Йосип нічого не приховував і розповідав про різні недобрі вчинки своїх братів. За це брати зненавиділи його.

Одного разу, бажаючи порадувати свого улюбленця, батько купив Йосипові чудовий червоний одяг. Інші ж сини нічого не отримали. Коли Йосип уперше вдягнув новий одяг і брати побачили його, вони сильно розгнівалися і сповнилися лютої неприязні до нього. Вони навіть не могли дивитися на нього й ніколи не говорили з ним лагідно.

Але Йосип і далі залишався щирим і нічого не приховував ні від батька, ні від братів. Одного разу він прийшов до них у поле й сказав: «Послухайте, що я розповім. Цієї ночі я бачив дивовижний сон. Мені снилося, що я разом із вами в’яжу снопи в полі. Раптом мій сніп піднявся і став рівно, наче палиця. Ваші ж снопи стояли навколо мого і вклонялися йому».

Брати дуже розгнівалися й сказали: «Ми розуміємо, що ти хочеш сказати цим сном. Невже ти думаєш, що станеш нашим володарем, пануватимеш над нами і ми всі будемо вклонятися тобі? Не уявляй собі такого».

Йосипові приснився ще один сон, який він також розповів батькові й братам. «Послухайте, що мені ще наснилося, — сказав він. — Мені снилося, що сонце, місяць і одинадцять зір вклонялися мені».

Це не сподобалося і батькові, який сказав Йосипові: «Що це за сон такий? Невже колись я, моя дружина і твої брати будемо вклонятися тобі?» Але батько замислився, бо не знав, що означає цей сон, і запам’ятав усе це. Брати ж дедалі більше сердилися на Йосипа і навіть думали: «Позбутися б його зовсім». Це була жахлива думка.