Біблія: Йосип у в’язниці

Коли Йосипа привели до далекого Єгипту, йому було лише сімнадцять років.

Ще зовсім недавно він жив разом із батьком та братами, ходив знайомими стежками й пас отари. А тепер усе змінилося.

Брати продали його чужинцям, а ті відвезли юнака далеко від дому.

У Єгипті Йосипа продали чоловікові на ім’я Потіфар. Він був важливою людиною і служив фараонові — правителю Єгипту.

Йосип міг би постійно нарікати на свою долю.

Адже з ним учинили несправедливо.

Він не просив, щоб його продавали. Не хотів залишати батька. Не обирав життя в чужій країні.

Та Йосип не дозволив образі зробити його ледачим чи нечесним.

Він сумлінно виконував доручену роботу й залишався вірним Богові.

Потіфар швидко помітив, що цьому юнакові можна довіряти.

Якщо Йосипові щось доручали, він робив це старанно.

Якщо потрібно було про щось подбати, він не забував.

Минув час, і Потіфар почав довіряти Йосипові дедалі більше.

Зрештою він поставив його наглядати за всім своїм домом і майном.

Здавалося, після важких випробувань життя Йосипа нарешті стало кращим.

Але незабаром трапилася нова біда.

Йосип виріс і став вродливим молодим чоловіком. Дружина Потіфара звернула на нього увагу й почала вмовляти зробити те, що було неправильним.

Йосип відмовився.

Він знав: не можна зраджувати довіру господаря й грішити перед Богом.

Жінка не відступала, але Йосип щоразу залишався непохитним.

Одного дня вона знову спробувала змусити його вчинити неправильно й схопила за одяг.

Йосип не став сперечатися.

Він просто вирвався й утік, залишивши свій одяг у її руках.

Для нього було важливіше втекти від поганого вчинку, ніж залишитися й ризикувати зробити те, про що потім довелося б шкодувати.

Дружина Потіфара дуже розсердилася.

Йосип не погодився на її пропозицію, і тепер вона вирішила помститися.

Коли Потіфар повернувся додому, дружина обманула його й звинуватила Йосипа в тому, чого він не робив.

Потіфар повірив їй.

Він страшенно розгнівався й наказав кинути Йосипа до в’язниці.

І ось Йосип знову втратив усе.

Спочатку брати продали його в рабство.

Тепер його покарали за провину, якої він не скоював.

Напевно, це було дуже боляче.

Він учинив правильно — і все одно опинився за ґратами.

Та Йосип не вирішив:

«Якщо чесність приносить мені самі неприємності, більше не буду чинити правильно».

Він залишився таким самим сумлінним і надійним.

І Бог не залишив Йосипа.

Начальник в’язниці незабаром помітив, що цьому в’язневі можна довіряти. Тому він доручив Йосипові наглядати за іншими ув’язненими.

Навіть у такому похмурому місці Йосип намагався добре виконувати свої обов’язки.

Одного дня до в’язниці потрапили двоє слуг фараона — головний чашник і головний пекар.

Минув деякий час.

Якось уночі обом наснилися дивні сни.

Уранці Йосип побачив, що чоловіки чимось засмучені.

— Чому ви сьогодні такі похмурі? — запитав він.

— Нам наснилися сни, але ми не знаємо, що вони означають, — відповіли вони.

Йосип сказав:

— Хіба не від Бога походить правильне пояснення? Розкажіть мені свої сни.

Першим заговорив чашник.

Йому наснилася виноградна лоза з трьома гілками. На ній з’явилися квіти, потім достиг виноград. Чашник вичавив виноградний сік у чашу фараона й подав її правителеві.

Йосип пояснив:

— Три гілки означають три дні. Через три дні фараон поверне тебе на колишнє місце, і ти знову служитимеш йому.

Для чашника це була чудова новина.

Тоді Йосип попросив:

— Коли тобі стане добре, будь ласка, згадай про мене. Розкажи фараонові, що я опинився тут несправедливо.

Потім свій сон розповів пекар.

Йосип вислухав і його.

Але значення другого сну було сумним: через три дні пекаря мали стратити.

Минуло три дні.

І все сталося саме так, як пояснив Йосип.

Чашника звільнили, і він знову почав служити фараонові.

А пекаря стратили.

Йосип, напевно, чекав.

Ось тепер чашник розповість про нього!

Можливо, вже завтра відчиняться двері в’язниці.

Минув день.

Потім другий.

Потім ще один.

Але ніхто не приходив.

Чашник забув про свою обіцянку.

Він повернувся до звичного життя при дворі фараона й зовсім не згадав про Йосипа.

А Йосип залишився у в’язниці.

Здавалося, що про нього забули всі.

Та Бог про нього не забув.

Йосип іще не знав, що попереду на нього чекають події, які повністю змінять його життя.

Поки ж він мав навчитися чекати, не втрачати надії та залишатися вірним навіть тоді, коли з ним поводилися несправедливо.

Історія Йосипа показує, що чинити правильно потрібно не лише тоді, коли за це хвалять або нагороджують.

Іноді правильний вибір буває важким.

Іноді за чесний учинок не дякують.

А інколи здається, що про тебе взагалі забули.

Але Йосип не перестав бути чесним через несправедливість.

Він продовжував довіряти Богові.

І його історія була ще далеко не закінчена.