Бджілка Маша і бульбашка

На лузі, повному фіолетових квітів, жила в маленькому будиночку з квітів маленька бджілка на ім’я Маша. Вона була дуже працьовитою і вправною бджілкою. Бджілки дуже працьовиті створіння, які запилюють квіти. Машка мала красиве жовте черевце і веселі чорні вусики. Маша щоранку брала своє маленьке відро і летіла збирати пилок з різноманітних запашних квітучих квітів.

Найбільше вона любила дзвіночки. Вона літала з квітки на квітку і збирала, і збирала, щоб мати повне відро. Вона була вправна і завжди їй вдавалося наповнити відро до самого верху. А коли заходило сонечко, працьовита бджілка Маша поверталася назад до свого маленького і дуже затишного будиночка, щоб набратися сил на наступний день.

Одного ранку вона встала, взяла своє маленьке відро для пилку, готова йти на роботу, коли раптом… що це?! Зовні падають величезні краплі дощу, а вітер дме як навіжений. «О ні! Ай-ай-ай,» сумно поскаржилася бджілка Маша. «Як я тепер буду літати і запилювати квіти? Нам же потрібен медок,» тихенько сказала вона і сумно затріпотіла крильцями.

Але Машка вирішила, що так просто не здасться. Попри дощ і пана вітра, який дув на всі боки, вона вилетіла зі свого будиночка. Вона намагалася уникнути кожної краплі, як тільки могла. Раптом з неба падає величезна бульбашка. І падала прямо на маленьку бджілку Машку!

«Допомоооожіть! Тут хтось є?!» кричить Машка і плаче, як на неї летить велика бульбашка. Через сильний дощ і вітер маленьку бджілку ніхто не чує. Маленька бджілка боязко відкриває очі, але що це? І зі своїм відром вона була ув’язнена в тій великій бульбашці! Бульбашка з нею летіла і летіла дуже далеко, далеко від її будиночка і також далеко від луки. Маша дуже злякалася, коли раптом «хрясь», бульбашка луснула і бджілка впала на землю. Маша намагалася злетіти, але була ще дуже слабка і втомлена. Вона не могла навіть на ніжки стати.

Коли тут ні з того ні з сього маленьку бджілку, що лежала на землі, помітила маленька весела дівчинка з величезним фіолетовим бантом у волоссі. Її звали Емі. Дівчинка Емі знала, що робити, бо її тато був пасічником. І саме тому тато навчив маленьку дівчинку багато чого про бджіл.

Емі принесла Маші миску з цукровою водою. Коли бджілка Маша підкріпилася і висушила свої крильця, сонечко вже визирало з-за хмар. Дощ і вітер зникли. Маша полетіла назад на свою луку разом зі своїм відром, але перед тим ще помахала своїми маленькими блискучими крильцями перед вікном на знак вдячності за те, що Емі принесла їй воду для підкріплення. Дівчинка помахала їй на прощання. І так бджілка Йоганка могла далі виконувати свою наполегливу роботу.