Бабуся Мірослава

Бабуся Мірослава найкраща бабуся у всьому світі. Завжди носить гарно кольорові сучасні спідниці, волосся має шовковисто сріблясте і зачесане, але найчарівніше в ній її милий усміх. Ніколи не бракує на її обличчі. І навіть якщо вона набагато старша за всіх інших, з нею неймовірно весело.

Іноді бабуся Мірослава їздить на вихідні до Ростіка. Це її онук. Непосидючий рудий хлопчина з хитрими очима. Кожного разу вигадує якусь витівку. Бабуся Мірослава його дуже любить і іноді підтримує його ідеї.

Цього вихідного бабуся Мірослава знову поїхала до Ростіка, щоб доглянути за ним. Його батьки поїхали у відрядження. Тоді була гарна погода, тож бабуся і Ростік пішли на прогулянку, потім сіли в кондитерську і всю дорогу розмовляли. Завжди мали про що поговорити. Це був дуже приємний і гарний день. Пізно вдень Ростік зрозумів, що зовсім не сумував за мамою.

Він хотів їй розповісти, що вони робили весь день з бабусею. Він звернувся до бабусі: «Бабусю, зателефонуємо мамі?» «Так, можемо, Ростіку», відповіла бабуся. Вона відчинила вікно і кликала: «Мамо, привіт!»

«Що ти робиш, бабусю?» здивовано запитав Ростік. «Ну, я ж кличу маму, як ти хотів», відповіла бабуся Мірослава. Ростік не витримав і почав сміятися, аж за живіт хапався.

«Бабусю, я мав на увазі через мобільний, а не з вікна», сказав хлопчик. «Але я це знаю, просто хотіла пожартувати», — лагідно сказала бабуся і дала онукові мобільний телефон. Ростік розповів усе мамі, а потім, коли закінчив розмову, захотів показати бабусі щось на телефоні. Ці новинки бабуся Мірослава ще не знала. Відео, які показував їй хлопчик, її зацікавили.

Перед тим як Ростік пішов спати, бабуся дала йому пораду: «Знаєш, Ростіку, інтернет не такий вже й поганий. Там можна знайти цікаві речі, але, будь ласка, будь обережний, на що дивишся. Не завжди все так добре, як здається. І не завжди все правда.

Наступного дня бабуся і Ростік мали ще цілий вільний ранок, перш ніж приїдуть батьки. І оскільки було гарно, вони знову пішли на вулицю. Вони розмовляли і спостерігали за білками, які стрибали по деревах навколо них. Несподівано Ростік побіг, виліз на дерево і закричав: «Я теж стрибну на іншу гілку! Як білки!» І вже хотів відштовхнутися, коли раптом налякана бабуся закричала йому, щоб він цього не робив, бо може щось зламати.

Ростік на щастя послухав і коли зліз з дерева, сумно сказав: «В інтернеті показували, що це зробити можна і що це вже хтось зробив, стрибнути в повітрі далеко. І я теж хотів.» «Ти мій хлопчику, знаєш, як я за тебе хвилювалася? Ніколи не забувай, що не все, що ти читаєш або бачиш в інтернеті, є гарною ідеєю. Ти міг собі нашкодити. Наприклад, щось зламати. Інтернет як вогонь. Добрий слуга, але поганий пан.»

Ростік був радий, що бабуся його зупинила. Уявлення про те, що у нього може бути нога або рука в гіпсі, йому дуже не подобалося. Він знову переконався, що навіть якщо бабуся набагато старша за нього, вона класна і іноді має кращі ідеї, ніж інтернет.