Алекс і його друг дракон

У далекій країні в глибокому лісі стояла дерев’яна хатинка. І саме в ній відбулася історія, яку я тобі розповім.

У цій хатинці жив хлопчик на ім’я Алекс. Він жив там зі своїми батьками. Тато був лісорубом і більшість часу проводив у лісі. Алекс часто ходив допомагати татові. Він знав ліс як свої п’ять пальців. Дуже любив носити дрова, перевіряти тварин, чи добре вони зимують, досліджувати сліди тварин на снігу.

Одного разу, коли Алекс був з татом у лісі, він знайшов щось дивне. У кущах лежало яйце. Алекс відсунув гілки, нахилився і намагався зрозуміти, від кого це. Але для пташиного яйця воно було занадто велике. Він не знав, чиє воно могло бути. Алекс доторкнувся до нього, і воно було зовсім холодне. Ніхто його вже давно не зігрівав. «А що, якщо воно покинуте і тварина всередині може замерзнути?» подумав Алекс.

Навколо яйця він не бачив жодних слідів. Все було засніжене, і до яйця вже давно ніхто не підходив. Алекс вирішив взяти яйце до хатинки і спробувати його зігріти. Можливо, ще не пізно, і дитинча всередині виживе.

Цілу зиму Алекс доглядав за яйцем. Одного ранку він побачив, як воно починає тріскатися. Нетерпляче сидів біля нього і оглядав з усіх боків. Через деякий час яйце тріснуло, і з нього виглянуло крило. Спочатку одне. Потім друге. А потім голова. Алекс не вірив своїм очам, що вилупилося з яйця перед ним. У розбитій шкаралупі стояв дракончик. Він дивився на Алекса і крутив очима.

«Хто ти, друже?» – розглядав маленького дракона Алекс. Дракончик зробив кілька кроків і впав хлопцеві в обійми. Відтепер дракон і Алекс стали нерозлучними друзями.

Час минав, і дракончик ріс і ріс. Через деякий час у хатинці стало для нього тісно, і він почав ночувати в сараї біля хатинки. Алекс і дракон разом ходили до лісу, допомагали татові носити дрова, а ввечері сиділи разом у сараї і розмовляли. Вони проводили весь час разом. Вони захищали один одного і допомагали один одному.

З часом ріс і Алекс. Він уже став молодим чоловіком. Він уже був достатньо дорослим, щоб виконати одне завдання. Він мав принести татові та мамі рідкісну рослину, яка була дуже далеко в прихованій печері. Але він мав йти без дракона. Батьки вже не мали достатньо сил, щоб піти за ним. Але для свого здоров’я вона їм була потрібна. І вірили, що Алекс впорається. Але він боявся. Шлях до рослини був небезпечний.

Ввечері перед тим, як мав вирушити, він зізнався своєму дракону: «Друже, я боюся. Шлях до рослини далекий і нелегкий. А коли йду без тебе, мені страшно.»

Дракон поклав Алексу на спину свою лапу і сказав: «Алексе, ти впораєшся. Батьки і я віримо в тебе.» І ми будемо тут чекати на тебе. Не забувай, коли кудись ідеш, думай про свою мету, а не про те, чого боїшся. Тоді досягнеш усього.»

Алекс ніколи не забув те, що йому сказав дракон. Зрештою він усе подолав. Він пройшов небезпечний і далекий шлях і приніс батькам рослину. Завдяки своєму другові дракону і пораді, яку він дав, він вірив, що впорається з усім.