Вірші Лесі Українки

Сказав господь: «Мені належить помста! Той, хто не вірить у дива господні, Не вартий бачить їх. Поки не згине

Прощай, рідний краю! Вже хутко я піду. Тут долі не маю, -

О горе тим, що вроджені в темниці! Що глянули на світ в тюремнеє вікно. Тюрма - се коло злої чарівниці,

Хвиля йде, вал гуде - білий, смілий, срібний, дрібний,

Дати подаються за юліанським стилем, в дужках подано дати за григоріанським стилем. Скорочення : Деятели

Ра-Менеїс була горда цариця, дочка фараонів, Гарна й страшна, мов Урея, змія золотая, Що обвивала подвійний вінець двох Єгиптів,

Заспів Спогадаймо давнюю давнину, Спогадаймо повість незабутню

Кому се так квітками, та вінками, Та віттям гордеє чоло вінчають? Кого то співами веселими й танками

«…І дух господній відступив від Саула і гнітив його дух лукавий від господа. …І бувало, як тільки дух лукавий находив на Саула, брав Давид гусла і грав рукою своєю, і відпочивав Саул, і добре йому було, і відступав від нього дух лукавий. …Як вернувся Давид з перемоги над чужинцем… вийшли жінки, радіючи і промовляючи: переміг Саул з тисячами своїми, а Давид із тьмами своїми…

Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє,

Останній усміх ясний носила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті.

З вітром весняним сосна розмовляла, Вічно зелена сосна.

Ось послухайте, Іванцю, я ж добра вам жичу, я надумав видавати

Ба, що робить? скінчився вік лицарства, доводиться не списом, а пером боротися з Іваном та Петром…

Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати,