Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Не молилася за мене, Поклони не клала Моя мати; а так собі

«Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку

О думи мої! о славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!..

О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі?

Огні горять, музика грає, Музика плаче, завиває; Алмазом добрим, дорогим

Ой виострю товариша, Засуну в халяву Та піду шукати правди

Ой крикнули сірії гуси В яру на ставу; Стала слава на все село

Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні,

ФЕДОРУ ІВАНОВИЧУ ЧЕРНЕНКУ На пам’ять 22 сентября 1859 року

Ой пішла я у яр за водою, Аж там милий гуляє з другою. А другая тая,

Ой я свого чоловіка В дорогу послала, А од шинку та до шинку

Он не п’ються пива-меди, Не п’ється вода, Прилучилась з чумаченьком

Перебендя старий, сліпий, Хто його не знає? Він усюди вештається

Породила мене мати У високих у палатах, Шовком повила.

Поставлю хату і кімнату, Садок-райочок насаджу. Посиджу я і походжу