Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Вип’єш перву - стрепенешся, Вип’єш другу - схаменешся, Вип’єш третю - в очах сяє,

Все йде, все минає - і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає.

Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене

Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька -

Зійшлись, побрались, поєднались, Помолоділи, підросли. Гайок, садочок розвели

Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года

Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько

Колись дурною головою Я думав: «Горенько зо мною! Як доведеться в світі жить?

Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу. Давно б списать несамовиту,

Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем

Во Іудеї во дні они, Во время Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні

“Яремо! герш-ту, хамів сину? Піди кобилу приведи, Подай патинки господині

«Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі Із нашої України; Чи там раду радять, як на турка стати,

За думою дума роєм вилітає, Одна давить серце, друга роздирає, А третяя тихо, тихесенько плаче

Зійшло сонце; Україна Де палала, тліла, А де шляхта, запертися,