Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню

Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так,

Ми заспівали, розійшлись, Без сльоз і без розмови, Чи зійдемося ж знову?

Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі,

Минули літа молодії, Холодним вітром од надії Уже повіяло. Зима!

Молюся за чеченські трави, За терни, за карагачі, За листя ніжне і шемраве,

А ти, пречистая, святая, Ти, сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла

На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками

На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду

Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною,

Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені невесело було

Сонце гріє, вітер віє З поля на долину, Над водою гне вербою

Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я.

Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи,

Не завидуй багатому: Багатий не знає Ні приязні, ні любові -