Під грибом

Якось Муравлика застав у лісі сильний дощ.

Куди ж сховатися?

Побачив Муравлик на галявині маленький грибочок, підбіг до нього й заховався під його шапинкою.

Сидить під грибом, перечікує дощ.

А дощ ллє дедалі сильніше...

Повзе до грибочка мокрий Метелик.

— Муравлику, Муравлику, пусти мене під грибочок! Я весь промок, уже й літати не можу!

— Куди ж я тебе пущу? — відповів Муравлик. — Я й сам тут ледве вмістився.

— Нічого! У тісноті, та не в образі.

Пустив Муравлик Метелика під грибочок.

А дощ ще дужче припустив...

Біжить повз грибок Мишка.

— Пустіть і мене під грибочок! Із мене вода струмками тече!

— Куди ж ми тебе пустимо? Тут і місця вже немає.

— Посуньтеся хоч трішечки!

Посунулися — і знайшлося місце й для Мишки.

А дощ усе не вщухає...

Стрибає повз грибок Горобчик і мало не плаче:

— Намокло моє пір'ячко, зморилися крильця! Пустіть мене під грибочок обсохнути, перепочити та дощик перечекати!

— Тут уже й так тісно.

— Посуньтеся, будь ласка!

— Гаразд.

Посунулися — знайшлося місце й для Горобчика.

Аж тут вискочив на галявину Зайчик, побачив грибок і закричав:

— Сховайте мене! Рятуйте! За мною Лисиця женеться!

— Шкода Зайчика, — сказав Муравлик. — Давайте ще трохи посунемося.

Посунулися всі, і Зайчик теж сховався під грибом.

Ледве встигли його заховати, як прибігла Лисиця.

— Зайця не бачили? — запитує.

— Не бачили.

Підійшла Лисиця ближче, понюхала.

— Чи не тут він заховався?

— Та де ж йому тут сховатися!

Махнула Лисиця хвостом і побігла геть.

Невдовзі дощ ущух, із-за хмар визирнуло сонечко.

Вилізли всі з-під грибочка, радіють.

Замислився Муравлик і каже:

— Як же так? Спочатку мені самому під грибом було тісно, а тепер усім п'ятьом місця вистачило!

— Ква-ха-ха! Ква-ха-ха! — почувся чийсь сміх.

Підвели всі очі — а на шапинці гриба сидить Жабка й сміється.

— Ех ви! Та гриб же...

Не договорила й стрибнула геть.

Подивилися всі на гриб — і відразу зрозуміли, чому спочатку під ним було тісно одному, а потім знайшлося місце для всіх.

А ви здогадалися?