Казка "Як Заєць і Вовк хвостами помінялися"

На лісовій галявині зустрілися Заєць і Вовк та почали сперечатися.

— Добре тобі живеться! — сказав Заєць. — Нікого не боїшся, ходиш лісом, куди захочеш.

— А тобі хіба погано? — відповів Вовк. — Стрибаєш собі, їси моркву та капусту.

Почула їхню суперечку Мудра Сова.

— Не сперечайтеся, — сказала вона. — Краще на один день поміняйтеся хвостами. Тоді й побачите, чи легко жити іншому.

Змахнула Сова крилом — і в Зайця з’явився довгий вовчий хвіст, а у Вовка — маленький заячий.

Заєць весело пострибав лісом.

— Який у мене тепер гарний хвіст!

Та довгий хвіст чіплявся за гілки й шелестів у кущах. Сховатися стало набагато важче.

— Ой, не так уже й легко з вовчим хвостом! — зітхнув Заєць.

А Вовк спочатку радів своєму маленькому хвостику.

— Тепер бігати буде зручніше!

Та незабаром зустрів Лисицю.

Вона поглянула на коротенький хвостик і засміялася:

— Ой, та ти тепер майже як зайчик!

Вовк образився й побіг геть.

Увечері Заєць і Вовк знову зустрілися на галявині.

— Пробач мені, Вовче, — сказав Заєць. — Я думав, що тобі живеться набагато легше.

— І ти мене пробач, Зайчику, — відповів Вовк. — Я теж не знав, які в тебе бувають труднощі.

Тут прилетіла Мудра Сова й повернула кожному його справжній хвіст.

— Запам’ятайте, друзі: не поспішайте судити інших. У кожного є свої турботи, навіть якщо збоку їх не видно.

Заєць і Вовк помирилися й більше не сперечалися, кому живеться легше.

А своїм хвостам відтоді обоє були дуже раді.