Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе

Меж скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться, йдучи,

Ми вкупочці колись росли , Маленькими собі любились, А матері на нас дивились

Запалили у сусіда Нову добру хату Злі сусіди; нагрілися

І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде

Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, ложь есть.

Н. Я. МАКАРОВУ На пам’ять 14 сентября

Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я

Положил еси нас [поношение] соседом нашим, подражнение й поругание сущим окрест нас. По-

І багата я, І вродлива я, Та не маю собі пари,

І виріс я на чужині, І сивію в чужому краї: То одинокому мені

І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить

І золотої й дорогої Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої:

І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет

І станом гнучим, і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю.