Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово

Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє!

Якби мені, мамо, намисто, То пішла б я завтра на місто, А на місті, мамо, на місті

Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою:

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі,

Блаженний муж на лукаву Не вступає раду, І не стане на путь злого,

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали, Встали, подивились на той Чигирин, Що ви будували, де ви панували!

Породила мати сина В зеленій діброві, Дала йому карі очі

У Оглаві… Чи по знаку Кому цей Оглав білохатий? Троха лиш! Треба розказати,

Та не дай, господи, нікому, Як мені тепер, старому, У неволі пропадати,

Давно се діялось колись, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили,

По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю

На память 9-го ноября 1843 года. Княжне Варваре Николаевне Репниной

Умре муж велій в власяниці. Не плачте, сироти, вдовиці, А ти, Аскоченський, восплач

Утоптала стежечку Через яр. Через гору, серденько,