Вірші Тараса Шевченка - читати відомі твори онлайн

Світе тихий, краю милий, Моя Україно, За що тебе сплюндровано,

Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате,

В непробудимому Китаї, В Єгипті темному, у нас І понад Індом і Євфратом

Минаючи убогі села Понаддніпрянські невеселі, Я думав: «Де ж я прихилюсь?

А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п’яна! Де ти в ката забарилась

Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть,

Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України,

Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла І воплотила, пронесла

На розпутті кобзар сидить Та на кобзі грає; Кругом хлопці та дівчата -

Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою

Тим неситим очам, Земним богам-царям, І плуги, й кораблі,

Привикне, кажуть, собака за возом бігти, то біжить і за саньми.

Туман, туман долиною, Добре жити з родиною. А ще лучче за горою

У бога за дверми лежала сокира. (А бог тойді з Петром ходив По світу та дива творив).

І день не день, і йде не йде, А літа стрілою Пролітають, забирають