Сипле, сипле, сипле сніг

Сипле, сипле, сипле сніг.

З неба сірої безодні

Міріадами летять

Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура,

Зимні, мов лихая доля,

Присипають все життя,

Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,

Одубіння, отупіння

Все покрив, стискає все

До найглибшого коріння.

Сипле, сипле, сипле сніг,

Килим важче налягає…

Молодий огонь в душі

Меркне, слабне, погасає.