Зубна фея та її друзі-стоматологи

Ця історія трапилася дуже давно, коли всі — і дорослі, і малі — вірили в Зубну фею. Разом зі своїми помічницями вона прилітала до дитячих осель, забирала молочні зубки, а натомість залишала дітям монетки.

Та одного дня сталася біда: якийсь чоловік спіймав усіх помічниць Зубної феї.

— Навіщо ти це зробив? — запитала його фея.

— Навіщо? Бо поки ви літали по дитячі зубки й залишали за них монетки, до мене ніхто так і не прилетів, — відповів чоловік.

— Такого не може бути. Ми прилітаємо до всіх! — запевнила його фея.

— Тепер цього більше не станеться. Віднині взагалі ніхто не отримає подарунка, бо приносити їх буде нікому.

— Я тебе зупиню!

Тоді чоловік дістав кришталеву кулю, спрямував її на фею й забрав її чарівну силу. Знесилена фея впала на землю й заплющила очі. За мить вона перетворилася на звичайну людину — без крил і майже без магії.

Коли Грейс отямилася, то побачила, що лежить у незнайомому будинку.

— О, ти прокинулася! — радісно вигукнув хлопець із русявим волоссям і зеленими очима.

— Що я тут роблю? І хто ти?

— Мене звати Макс, а це мій дім, — представився він. — Я побачив тебе в місті. Ти лежала непритомна й зовсім змерзла, тому я приніс тебе сюди. А тепер, коли я назвав своє ім’я, може, й ти скажеш, як тебе звати?

— Я Грейс, Зубна фея! — відповіла вона. — А моїх помічниць тримає в полоні лихий чоловік. Ти мусиш допомогти мені їх урятувати!

— Авжеж! А я тоді Санта-Клаус, який мчить небом на санях, запряжених оленями! — засміявся Макс.

Хоча Макс і не повірив дивній незнайомці, проте дозволив їй залишитися в його домі.

Наступного дня він пішов на роботу. Макс був лікарем і допомагав людям, а Грейс це дуже тішило.

Якось до нього прийшла дівчинка, у якої страшенно болів зуб. Макс намагався їй допомогти, але нічого не виходило.

Тоді Грейс вирішила віддячити хлопцеві за його доброту. Вона зібрала рештки своєї чарівної сили й вилікувала дівчинці зуб.

— Тепер усе добре? — несміливо запитала дівчинка.

— Так, тепер ти цілком здорова, — відповіла Грейс і провела її до дверей.

Макс приголомшено дивився на неї.

— Як ти це зробила?

— Я ж казала тобі, що я фея! — відповіла Грейс. — Якщо захочеш, я навчу тебе лікувати зуби. Але натомість допоможи мені врятувати моїх фей-помічниць і повернути чарівну силу. Прошу тебе!

— Гаразд, я допоможу! Але як нам їх знайти?

— Той, хто викрав фей, забрав і більшу частину моєї магії. Я досі відчуваю її. Якщо поверну свою силу, то зможу його зупинити.

— Тоді де він зараз?

Скориставшись тією крихтою магії, що в неї залишилася, Грейс разом із Максом знайшла місце, де викрадач тримав фей-помічниць і кришталеву кулю з чарівною силою.

— Зробімо так, — сказала Грейс. — Ти його відволікатимеш, а я тим часом дістануся до кулі й поверну собі магію. Після цього я зможу звільнити помічниць.

Так вони й зробили.

Поки Грейс непомітно пробиралася до інших дверей, Макс голосно постукав.

— Хто там? — запитав чаклун, відчиняючи двері.

— Добрий день! Я, здається, заблукав. Не підкажете, як мені знайти дорогу? — запитав Макс.

Поки чаклун розмовляв із ним, Грейс прокралася до кришталевої кулі й розбила її.

Чари миттєво вирвалися назовні й повернулися до своєї справжньої господині.

Почувши дзенькіт скла, чаклун різко обернувся.

— Ні! — закричав він.

Щойно магічна сила повернулася до Грейс, за її спиною знову з’явилися прекрасні крила. Зубна фея звільнила своїх помічниць і підійшла до чаклуна.

— А тепер настав час відповісти за свій вчинок!

— Але це несправедливо! — обурився він. — Це ти колись образила мене! Я лише хотів справедливості!

— Ми ніколи не забуваємо забрати жодного молочного зуба.

— Але як тоді… О ні!

І лише після цих слів чаклун пригадав те, що сталося з ним у дитинстві.

Виявилося, що Зубна фея ні в чому не була винна. Саме він колись припустився помилки, але з роками забув про це й вирішив звинуватити фею у своїй давній образі.

Чаклун опустив голову.

— Це була моя провина. Мені дуже шкода того, що я накоїв.

— Я прощаю тебе, — відповіла Грейс.

Відтоді всі жили дружно.

Зубна фея дотримала свого слова й навчила Макса лікувати зуби, а згодом він передав ці знання іншим лікарям. Так, за казковою легендою, і з’явилися перші стоматологи.

На знак вдячності за чарівні знання стоматологи допомагали феям дбати про дитячі зубки, завдяки чому їхня важлива справа стала значно легшою.

І хоча чимало дітей і досі трохи побоюються стоматологів, насправді вони залишаються добрими друзями Зубної феї, адже і лікарі, і чарівні феї прагнуть одного — щоб дитячі зубки були здоровими, а усмішки — щасливими.

А тому не варто боятися того, хто хоче тобі допомогти. Іноді за хвилюванням та страхом приховуються турбота, добро і справжнє маленьке диво.