Синичка та Ворона

Жила-була Синичка. Була в неї подруга — Ворона.

Одного теплого весняного дня Синичка запросила Ворону до себе в гості.

Подруги сіли пити чай, розмовляли про різні справи й раділи гарному дню.

Раптом прилетів друг Синички — Горобчик.

— Синичко, допоможи мені, будь ласка, зірвати яблучко з дерева, — попросив він.

Ворона відразу закаркала:

— Кар-р-р! Сам упораєшся!

А Синичка усміхнулася й сказала:

— Зараз допоможу.

Вона полетіла разом із Горобчиком, допомогла йому дістати яблуко, а потім повернулася до чаювання.

Минуло кілька днів.

Тепер уже сама Ворона не могла зірвати яблуко з дерева.

Покликала вона Горобчика на допомогу, але той не став допомагати.

Зате коли Синичці знадобилася допомога, Горобчик одразу прилетів.

Здивувалася Ворона, підійшла до Синички й запитала:

— Чому тобі всі допомагають, а мені — ні?

Синичка лагідно відповіла:

— Бо я свого часу допомогла Горобчикові, а ти — ні. Добро завжди повертається до того, хто його робить.

Замислилася Ворона над словами подруги й зрозуміла свою помилку.

Відтоді вона теж почала допомагати іншим, і незабаром поруч із нею з'явилося багато справжніх друзів.

Добро посієш — добро й пожнеш.