Казка:

Лисиця, заєць і півень

7
Лисиця, заєць і півень
Розмір тексту:
Ширина сторінки:

Жили-були Лисиця та Заєць. У Лисиці була хатинка крижана, а в Зайця — луб'яна.

Прийшла красна весна. Лисиччина хатинка розтанула, а заяча стояла собі, як і раніше.

От і попросилася Лисиця до Зайця переночувати, а потім вигнала його з власної оселі.

Іде Зайчик дорогою та гірко плаче.

Назустріч йому Собака.

— Гав-гав-гав! Чого плачеш, Зайчику?

— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб'яна, а в Лисиці — крижана. Попросилася вона переночувати, а потім мене ж із хатинки й вигнала.

— Не плач, Зайчику! Я допоможу твоєму лиху.

Підійшли вони до хатинки.

Собака загавкав:

— Гав-гав-гав! Геть, Лисице, з чужої хати!

А Лисиця з печі відповідає:

— Як вискочу, як вистрибну — полетять клапті по закутках!

Злякався Собака й утік.

Зайчик знову йде дорогою та плаче.

Назустріч йому Ведмідь.

— Чого плачеш, Зайчику?

— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб'яна, а в Лисиці — крижана. Попросилася вона переночувати, а потім мене вигнала.

— Не плач, я допоможу.

— Ні, не допоможеш. Собака гнав — не вигнав, і тобі не вдасться.

— Ні, вижену!

Підійшли вони до хатинки.

Як зареве Ведмідь:

— Геть, Лисице, з чужої хати!

А Лисиця з печі:

— Як вискочу, як вистрибну — полетять клапті по закутках!

Злякався Ведмідь і подався геть.

Іде Зайчик далі, аж назустріч йому Бик.

— Чого плачеш, Зайчику?

— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб'яна, а в Лисиці — крижана. Попросилася вона переночувати, а потім мене вигнала.

— Ходімо, допоможу тобі.

— Ні, Бичку, не допоможеш. Собака гнав — не вигнав, Ведмідь гнав — не вигнав, і тобі не вигнати.

— Ні, вижену!

Підійшли вони до хатинки.

Як зареве Бик:

— Геть, Лисице, з чужої хати!

А Лисиця знову:

— Як вискочу, як вистрибну — полетять клапті по закутках!

Злякався Бик і втік.

Іде Зайчик дорогою та плаче ще дужче.

Назустріч йому Півень із косою.

— Ку-ку-ріку! Чого плачеш, Зайчику?

— Як же мені не плакати? Була в мене хатинка луб'яна, а в Лисиці — крижана. Попросилася вона переночувати, а потім мене вигнала.

— Ходімо, я допоможу.

— Ні, Півнику, не допоможеш. Собака гнав — не вигнав, Ведмідь гнав — не вигнав, Бик гнав — не вигнав, і тобі не вигнати.

— Ні, вижену!

Підійшли вони до хатинки.

Півень затупотів лапами, забив крилами та закукурікав:

— Ку-ку-ріку! Іду, іду, Косу на плечі несу. Лисицю хочу покарати, Злазь мерщій із печі, Геть із чужої хати!

Почула Лисиця, злякалася й каже:

— Уже взуваюся...

Півень знову закукурікав:

— Ку-ку-ріку! Іду, іду, Косу на плечі несу. Лисицю хочу покарати, Злазь мерщій із печі, Геть із чужої хати!

Лисиця відповідає:

— Уже вдягаюся...

Півень утретє голосно закукурікав:

— Ку-ку-ріку! Іду, іду, Косу на плечі несу. Лисицю хочу покарати, Злазь мерщій із печі, Геть із чужої хати!

Лисиця з переляку вискочила з хатинки, а Півень прогнав її геть.

І стали Півень із Зайчиком жити-поживати в затишній луб'яній хатинці.

Чого навчає ця історія?

Ця казка навчає не втрачати надії навіть тоді, коли здається, що допомоги чекати нізвідки. Вона показує, що справжня сміливість полягає не в силі чи великому зрості, а в рішучості, справедливості та готовності захищати того, хто потрапив у біду. Історія також вчить не користуватися чужою добротою та не чинити несправедливо.

Головна думка

Головна думка казки «Лисиця, заєць і півень» полягає в тому, що добро, сміливість і наполегливість зрештою перемагають хитрість і несправедливість. Навіть той, хто здається слабшим, може здолати кривду, якщо поруч є відданий і мужній друг.



Сподобалось? Поділись з друзями:

Додати коментар