Казка про Світлячка, який загубив свій ліхтарик

У одному густому прадавньому лісі жив маленький світлячок на ім'я Тишко. Щовечора його братики й сестрички запалювали свої яскраві зелені вогники та весело кружляли над лісовою галявиною. А ось Тишко ніяк не міг засвітити свій ліхтарик. Він був іще зовсім маленьким, і його внутрішній вогник лише ледь-ледь жеврів.

— Не засмучуйся, Тишку, — лагідно казала йому мама. — Твій вогник неодмінно засяє тоді, коли ти зробиш по-справжньому добру справу.

Тишко з нетерпінням чекав цього дня. Щовечора він прилітав на велику галявину й милувався танцем інших світлячків.

Однієї ночі на ліс опустився густий темний туман. Небо затягнули важкі хмари, і зникли навіть місяць та зорі. Стало так темно, що світлячки злякалися й поховалися під великим листям лопуха. Їхніх маленьких ліхтариків було замало, щоб розігнати таку непроглядну темряву.

Раптом Тишко почув тихий плач.

Він полетів на звук і під старим покрученим пеньком побачив маленьку мурашку. Та тремтіла від холоду й страху.

— Я загубив дорогу до мурашника, — схлипував малюк. — Навколо нічого не видно, а вдома на мене чекає мама.

Тишкові й самому було страшно. Густий туман здавався йому величезним чудовиськом. Але він розумів, що маленькій мурашці зараз набагато важче.

— Не бійся, тримай мене за лапку! — сміливо сказав Тишко. — Ми обов'язково знайдемо твій дім.

Вони повільно рушили крізь темряву. Тишко навпомацки пробирався між травинками, прикриваючи маленького друга від холодного вітру. У цей момент він усім серцем бажав лише одного — щоб мурашка якомога швидше повернулася додому, де тепло, затишно й безпечно. Йому так хотілося освітити дорогу своєму новому другові!

І раптом сталося диво.

Усередині Тишка, біля самого сердечка, розлилося дивовижне тепло. Спочатку з'явилося слабке золотаве сяйво, а вже за мить маленький світлячок засяяв таким чистим, теплим і яскравим світлом, якого цей ліс ще ніколи не бачив. Його промінчик легко прорізав навіть найгустіший туман.

Невдовзі друзі дісталися мурашника, де схвильована мама-мурашка вже міцно обіймала свого врятованого синочка.

Відтоді Тишко став найяскравішим світлячком у всьому лісі. Але справа була не в чарівництві. Просто відтепер його ліхтарик живився найсильнішим джерелом світла у світі — добрим, щирим і чуйним серцем.