Казка про Буркотливі Капці та доброго Павучка
Це були улюблені дідусеві капці. Коли вони порвалися й зовсім зносилися, дідусь не дозволив їх викидати. Він сказав, що обов'язково зашиє або заклеїть їх — словом, зробить усе, щоб вони знову стали як нові.
Та дідусь уже був літній і часто щось забував. Одного разу він поїхав на дачу й зовсім забув про свої капці. Так вони й опинилися в комірчині. Усі її мешканці називали їх просто «Буркотливі Капці». Вони завжди були чимось незадоволені, без кінця бурчали, а маленьких павучків лякали своєю «величезною пащею», уявляючи себе справжніми левами та погрожуючи всіх з'їсти. Так вони й жили: бурчали, лякали інших і майже ні з ким не товаришували. Адже їх було двоє — навіщо ще хтось? Та одного вечора все змінилося.
Капці, як завжди, повільно прогулювалися комірчиною, аж раптом побачили перед собою маленького Павучка.
— Р-р-р! — грізно загарчали Капці. — Моя вечеря сама поспішає до мене!
— Ой, добрий вечір! Вибачте, будь ласка, а що ви їсте? — чемно запитав маленький Павучок. Він щойно оселився тут і ще зовсім нічого не знав про Буркотливі Капці.
— Ти й є моя вечеря, дурненький павучку!
— Хіба капці їдять павуків?
— Звичайні, може, й ні. Але ми — Капці-тигри!
— Ой, як цікаво! — щиро здивувався Павучок. — Велику пащу бачу, а де ж ікла? Як ви ловите здобич без іклів?
— Які ж це дурні запитання! — розгубилися Капці. — Ти що, нас зовсім не боїшся?
— Якщо чесно, ні. Але не засмучуйтеся. Я знаю, як вам допомогти!
— Справді? І як же?.. Ну гаразд, кажи, — сумно відповіли Капці.
— Я дуже добре плету павутиння, — сказав Павучок. — У вас немає іклів, тож дозвольте, я сплету їх для вас.
— Як це? — здивувалися Капці.
— Зараз усе покажу, — усміхнувся малюк і взявся до роботи.
Невдовзі у «величезній пащі» капців з'явилися гарні гострі ікла, сплетені з тоненького павутиння.
— А ти молодець! — похвалили Капці. Вони милувалися своєю новою «пащею» у старому дзеркалі. — Ми не будемо тебе їсти!
— Дякую, — усміхнувся Павучок.
Так непомітно для себе Буркотливі Капці знайшли маленького друга й відтоді гуляли вже втрьох. Адже це так чудово — мати справжнього друга!
Чого навчає ця історія?
Казка «Про Буркотливі Капці та доброго Павучка» навчає, що доброта, щирість і бажання допомогти здатні змінити навіть найбуркотливіший характер. Вона показує дітям, що не варто судити інших за їхньою суворою зовнішністю чи похмурою поведінкою. Турбота, дружнє ставлення та добре слово допомагають знаходити друзів, а справжня дружба робить життя набагато радіснішим.
Головна думка
Головна думка казки полягає в тому, що добро завжди перемагає страх, самотність і буркотливість. Навіть найсуворіші серця можуть стати добрішими, якщо поруч з'явиться щирий друг, який готовий допомогти без користі та очікувань.
Інші цікаві казки
Казка вигадка смішна про ведмедя – ласуна
Цить, синочку, спати треба, Сяють зорі серед неба; Коло тебе мати ляже, Щось до сну тобі розкаже – Казка ось тобі смішна Про ведмедя – ласуна....
Авраам і Божа обітниця (Старий завіт)
Колись давно жив чоловік на ім’я Авраам (спочатку його звали Аврам). Він жив зі своєю дружиною Сарою (Сараї) в місті Харан. Авраам любив Бога і завжди слухав Йо...
Народження Ісуса Христа (Новий завіт)
Дуже давно, у місті Назарет, жила молода жінка на ім’я Марія. Вона була добра і любила Бога. Одного дня до неї з’явився ангел Гавриїл і сказав: Не бійся, Маріє!...
Адам і Єва (Старий завіт)
Бог створив чоловіка на ім’я Адам і поселив його в красивому саду, який називався Едем. У цьому саду було багато дерев із смачними плодами. Бог сказав Адамов...
Ранець, шапочка та ріжок
Жили колись три брати. Стали вони все біднішати і біднішати, і, нарешті, так збідніли, що довелося їм зовсім голодувати,– не було в них навіть і шматка хліба, щ...
Давня казка
Може б, хто послухав казки? Ось послухайте, панове! Тільки вибачте ласкаво, Що не все в ній буде нове. Та чого там, люди добрі, За новинками впадати? Мо...
Додати коментар