Біблійна історія: Рабство ізраїльського народу в Єгипті

Минуло багато років після того, як Йосип врятував Єгипет від голоду. Яків, якого Бог назвав Ізраїлем, і всі його сини вже померли. Але їхні діти й онуки стали великим народом. Цей народ називали ізраїльським.

Вони жили в Єгипті, і Бог благословляв їх. Їх ставало дедалі більше.

Та одного дня в Єгипті з’явився новий фараон. Він не знав Йосипа і не пам’ятав, як той допоміг країні.

Фараон подивився на ізраїльський народ і сказав своїм слугам:

-Цей народ стає дуже сильним. Якщо ми нічого не зробимо, їх стане ще більше.

Фараон злякався і придумав жорстокий план.

-Змусимо їх важко працювати день і ніч, - наказав він.

Ізраїльтяни стали рабами. Вони будували великі міста, носили важкі камені й працювали під гарячим сонцем.

Начальники кричали на них і були дуже суворими.

Одного вечора маленький хлопчик запитав свого батька:

-Тату, чому нам так важко?

Батько сумно відповів:

-Бо фараон хоче зробити нас слабкими. Але Бог бачить усе.

Ізраїльтяни дуже страждали, але не переставали молитися Богові.

-Господи, допоможи нам, - просили вони.

І Бог чув їхні молитви.

Чим більше їх пригнічували, тим більше Бог благословляв їх. Народ продовжував рости.

Бог бачив їхні сльози, чув їхній плач і вже готував для них рятівника.

Цим рятівником мав стати Мойсей.

Бог не забув Свій народ навіть у найтемніший час.

Чого навчає ця історія?

Навіть коли нам важко і здається, що ніхто не бачить нашого болю, Бог усе бачить і чує наші молитви.

Головна думка?

Бог ніколи не забуває Своїх дітей. Він завжди приходить на допомогу у Свій час.