Вірші Юрія Федьковича - читати онлайн

Ой сів же він при столику, При світлі думав, Писаннячко дрібнесеньке,

Доки маю світом нудить, Доки маю люде гудить, Доки маю дожидати,

Було колись в Буковині - Добре було жити. Не знали ми, що то біда

У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє;

Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич иечаліє,

Україно, Запороже, годі вас забути, Ах, бо мило тамки жити, мило тамки бути, Де ті трави шовковії славні степи криють,

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється - ожива,

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці

І Архімед, і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече!

Арфами, арфами - золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними:

Гаї шумлять - я слухаю. Хмарки біжать -

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого,

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Драма-феєрія в 3 діях Спис діячів «Лісової пісні»: