Вірші Григорія Сковороди

Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що їм важко керувати душею,

Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає?

Все минає, але любов після всього остається. Все минає, але не бог і не любов. Все є вода - навіщо на води надіятись друзі?

Дізнайся, що називаю щасливим життям. Все облиш і зверни туди своє серце. Всім серцем дотримуйся такого правила: слідкуй

Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос - більш нічого. А серце б’ється - ожива,

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю,

Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці

І Архімед, і Галілей Вина й не бачили. Єлей Потік у черево чернече!

Арфами, арфами - золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними:

Гаї шумлять - я слухаю. Хмарки біжать -

Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого,

Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Драма-феєрія в 3 діях Спис діячів «Лісової пісні»:

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить,