Золоті ворота

Асфальт в жагучих обіймах сонця

важко дихає, вгинається під ногами.

Дерева з обтятими віттями -

каліки дерева.

Квіти, закуті в бетон,

позбавлені пахощів квіти.

Люди, уярмлені Молохом,

Загнані в щільники люди.

Золоті Ворота шляху,

обтятому з обох боків.

Заґратовані Золоті Ворота

на шляху, що веде в нікуди.

Увійдеш з одного боку -

вийдеш в нікуди,

Увійдеш з другого боку -

вийдеш в нікуди.

Хтось побудував Ворота

з пелюстків Сонця.

Витікали з Воріт дороги - промені

до всіх країв та народів.

Хтось перетяв дороги,

перегриз хтось жили на руках Сонця.

Стоять заґратовані Золоті Ворота

на шляху, обтятому з обох боків,

раною на тілі Матері,

болем у моєму серці.

Золоті яблука котяться по рівчаках,

вимитих кров’ю.

Золоті яблука без зернят.

Бо висохла криниця,

І поливаємо Яблуню кров’ю.

А кури несуть яйця без жовтків.

А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.

Бо висохла криниця,

і напуваємо курей кров’ю.

А Півень клює золоті яблука,

Золоті яблука без зернят.

Клює і дивиться одним оком

на золоті яблука,

а другим - на Золоті Ворота.

Клює і кукурікає вовчим голосом.

1970 рік